Києво-Печерська лавра — це один з найбільших християнських центрів України, про який знає кожен у світі. Її було занесено до спадщини ЮНЕСКО, а також визнано пам’яткою історії та архітектури. До неї приїжджають люди з різних куточків землі, як звичайні туристи, так і паломники. Далі на ikyyanyn.
Створення
Кожна визначна пам’ятка має свій час заснування, тим паче така стара, як Києво-Печерська лавра. Однак літописні джерела саме цього монастирного комплексу мають різні дати. Києво-Печерський патерик пише, що лавру було засновано у 1013 році. Тоді на престолі був князь Володимир. А “Повість временних літ” подає інший час, а саме 1051 рік, коли правив Ярослав Мудрий. Саме до другої дати схиляється більшість істориків, тому її заведено вважати часом заснування Києво-Печерської лаври. Але історія створення всюди схожа. Подвижник Антоній певний час знаходився на горі Афон, також вона має назву Свята Гора, але після повернення до Києва він витрачає дні та відвідує монастирі на рідній землі. Однак для своєї душі не зміг знайти жодного гідного місця, тому чоловік усамітнюється неподалік від міста, а саме біля княжого села Берестове. Там він знаходить давню печеру та оселяється у ній. І саме через це місце лавра має назву Києво-Печерська. До пізнього Середньовіччя вона розташовувалась за стародавнім містом. У ті часи навколо майбутньої лаври не було жодної забудови, лише ліси на святих київських горах.
Взагалі виникнення Києво-Печерської лаври обумовлено, перш за все, політичними, економічними, соціальними та культурними наслідками, які принесло хрещення Київської Русі у 988 році. Але попри це святий Антоній почав проживати уособлено, і його аскетичний спосіб життя робив його відомим. Через це до нього почали збиратись містяни, що поділяли однакову думку. Антоній постригав їх в іноки, ставав для них духовним отцем та наставником. Кількість однодумців росла, і коли вона виросла до 12 осіб, святий у 1062 році викопав на сусідньому пагорбі для себе ще одну печеру. Але залишити братію без наставника він не міг, тому поставив ігуменом Варлаама Печерського.
Переселення ченців та розширення Києво-Печерської лаври
Братство Києво-Печерської лаври почало рости, і навколо перших подвижників утворилась міцна релігійна громада. Кількість однодумців становила вже 100 осіб, тому на прохання наставника князь Ізяслав подарував ченцям гору над печерами. У 1058 році Варлаам Печерський підіймає на поверхню братію, та будує над печерою першу дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Пізніше зводяться келії, куди й переселилися ченці.
У XI столітті Києво-Печерська лавра стає центром Християнства по всій Київській Русі. І вже у XII столітті, а саме у 1159 році, отримує статус “лавра” завдяки Андрію Боголюбському, сину Юрія Долгорукого, що зробило її головним великим монастирем. Також це століття ознаменувалось ще більшим розширенням лаври, оскільки на її території з’являється Успенський собор, а згодом і Троїцька надбрамна церква. Наприкінці століття навколо монастиря зводять оборонні стіни, що повинні були захищати кожного мешканця.
Концентрація освічених людей
У стінах Києво-Печерської лаври творив найперший історик, який подарував Україні “Повість временних літ”, що став систематичним літописом подій, які відбувались на теренах держави. Нестор Літописець — саме той, хто створив першу історію, завершивши її у 1113 році. Але це не єдині рукописи, які творились у лаврі. Нестор Полікарп та Симон написали “Патерик Печерський”. Завдяки їм були прославлені святі отці: Антоній, Феодосій, Никон, Никола Святоша тощо. Всі, хто зазначений на сторінках патерика — це подвижники, живописці, лікарі та ще багато інших, які протягом багатьох років робили значний вклад у становленні держави та її історії. На території Києво-Печерської лаври існувало багато освічених осіб, що сприяли розвитку культури. У 1661 році був надрукований патерик. Цим займалась, безпосередньо, лавра, оскільки вона стала центром книгодрукування та літописання. Кожен чернець повинен був читати всі рукописні книги, які надавались у бібліотеці монастиря. У XI столітті на території лаври почало розвиватись образотворче мистецтво. Першим іконописцем Київської Русі став чернець Аліпій.
Києво-Печерська лавра була не лише місцем для однодумців та освічених людей. На її теренах у XII столітті заснувалась перша лікарня Київської Русі. Це стало можливим завдяки коштам князю Святославу Давидовичу. Згодом лавра почала вважатись центром медицини, де працювали такі визначні постаті: Агапіт, Аліпія, Даміан тощо. Лікарні Києво-Печерської лаври стали неймовірно популярними та їм довіряли, оскільки за допомогою звертались навіть великі князі.
Історія Києво-Печерської лаври з XVII століття
Початок хрещення Київської Русі — це безсумнівно важливий крок для подальшого становлення релігійного осередка на території сучасної України. І, певно, багатьом відомо, що церкви мали доволі великий вплив на містян. Але не кожен знає наскільки він був важливим і те, що впливовість була не лише на духовному рівні. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра вважалась найголовнішим та найбільшим церковним “феодалом” в Україні. У цей період монастир володів фізичними дарами, який здобув від поважних правителів:
- Місто — 3 штуки;
- Містечок — 7 штук;
- Села та хутори — приблизно 200 штук;
- Кріпаки — понад 70 тисяч осіб;
- Паперові фабрики — 2 штуки;
- Цегельні заводи — 11 штук;
- Скляні заводи — 6 штук;
- Винокурні та вітряки — понад 160 штук;
- Шинки — приблизно 200 штук;
- Кінні заводи — 2 штуки.
Завдяки повазі, яку заробив монастир, йому надавалось багато дарів, що давали можливість розвивати та мати вплив на велику кількість жителів Київської Русі. У сучасні часи такими статками, певно, не володіє жодне підприємство. Але на цьому кількість володінь лаври та його ченців не закінчилась. У 1888 році до неї було підпорядковано безліч невеликих монастирів, а також, так звані, пустині, де існували свої угіддя та кріпаки. Все, що підпорядковувалось лаврі, було не лише на території України, а й на Московії та Білорусі. Тисячі, якщо не мільйони, людей повинні були підкорятись волі Києво-Печерської лаври, оскільки та отримала величезний вплив на кожного, як у духовному плані, так і матеріальному.
У 1686 році київська митрополія вирішила, що закон для них не писаний, оскільки вони самі його створювали та змушували слідувати йому. Вона тимчасово перепідпорядкована від Константинополя до Москви, і на теренах України з’являється промосковське православ’я, переважало більшу частину часу по всій державі. Повністю на українське православ’я монастир переходить лише через 337 років, а саме у 2023 році.
Оскільки Києво-Печерська лавра була головним осередком книгодрукування та літописання у її бібліотеці зберігалось безліч важливих примірників. І вночі 22 квітня 1718 року частина спадщини була знищена. Розгорілась пожежа, яка своїми пекучими язиками знищила будівлі, архів, а також бібліотеку. Безповоротно була втрачена певна кількість книг та рукописів, на сторінках яких були зафіксовані важливі події княжих часів та Переяславської ради 1654 року.
Факти, про які не кожен знає
Хоча б частину історії Києво-Печерської лаври багато людей чуло. Але як щодо маловідомих та незвичайних фактів, про які не всі замислюються? Наприклад, лавра зачиняла свої двері два рази за всю історію. Перше закриття монастиря, звичайно, пов’язане з приходом Радянського Союзу на територію України, та їх відомої боротьби проти всього, що стосувалось релігії, церкви, у тому числі. Тому вперше до лаври обмежили доступ у 1920 році. Пізніше вона відновила свою роботу, але у 1961 році знову закрилась, а відкрито її було аж у 1988 році. Також мало відомо, що за часи окупації Києва німецькими військами у монастирі володарювали загарбники, зробивши її поліційною дільницею. У той момент Києво-Печерська лавра перекваліфікувалась з місця, де можна знайти душевний спокій, у притулок для загиблих душ, оскільки на її території було вбито понад 500 мирних жителів Києва. Монастир встиг постраждати не лише від рук гітлерівського режиму, а й від радянського, оскільки ті замінували Свято-Успенський собор та підірвали його, коли тікали з облави, яка була їм влаштована зі сторони противника. Також всім відомо, що Києво-Печерська лавра довго була лише чоловічим монастирем, однак на її територію пробралась жінка, і про неї дізнались лише після її смерті. Це була донька російського купця, яка проживала у монастирі замаскувавшись під ченця.
Києво-Печерська лавра — це відомий монастир, який височіє на пагорбах великого міста з XI століття, у 1990 році була внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також займає почесне місце у сімці чудес країни. Не кожен може бути релігійною людиною, але велич, яку випромінює лавра, варто побачити хоча б один раз у житті. Споруда ніколи не буває вічною, тому потрібно встигати насолодитись кожним моментом краси, який може бути останнім.