А ви помічали, що жителі кожного міста України одні й ті ж речі називають по-різному? Всі говорять про говір на Закарпатті, але чи задумувались ви, які діалекти є на Київщині? В цій статті ми якраз і поговоримо про діалектизми столичного регіону! Далі на ikyyanyn.
Про поняття “діалект”
Діалект — це засіб спілкування між людьми на певній території, тобто, іншими словами: говір. Не варто плутати діалект із суржиком, адже перше — це відносно сталий граматичний та лексичний запас, а друге: переплетення двох мов. У суржику немає ніякої сталості: хто як хоче, так і говорить.
Є два види діалекту: територіальний та соціальний. Територіальний діалект відображає культуру, звичаї та традиції певного регіону. Соціальні діалектизми або соціолекти називають жаргоном, сленгом тощо і характерні вони для певних категорій суспільства або груп людей (наприклад, “Умка” — соціолект у бортпровідників; так називають дитину, яка летить в літаку без супроводу батьків чи опікунів).
З цього ми можемо зробити висновок, що діалект — унікальний спосіб спілкування між представниками певних територій.
Чому зʼявляються діалектизми?
Кожний регіон України багатий на діалектизми, та територіально діалекти ділять на три групи: поліський (північний), південно-західний, південно-східний. В основі літературної української мови лежить говір Південної Київщини та Полтавщини, тобто наріччя середньої Наддніпрянщини.
Діалекти формуються під плином часу, історично-культурних традицій та світогляду людей, що живуть на одній території. Місцеві різновиди говору надважливі, адже саме вони зберігають унікальність та цілісність мови.
Про діалекти столичного регіону
Діалект столичного регіону — мова, яку розуміють всі. Діалект киян не такий багатий на “цікаві” слова як, наприклад, західний регіон України. Та в побуті киян є деякі особливі слова, які варті вашої уваги.
Діалекти місцевості Києва
Жителі кожного міста дають клички певним локаціям, а кияни не є виключенням! Таким чином, “Птічка” — це стихійний ринок на Куренівці, “кірпічка” — завод з виготовлення цегли на Сирці, “БЕЖЕ” — велика житомирська.
Почайну та ринок на ній, продовжують називати Петрівкою, озеро “Сонячне” на Харківському масиві: “Зем”, а “Зельонка” — покинутий зелений театр. Ці топоніми не будуть зрозуміли тим, хто приїхав до столиці.
Діалекти в буденному житті киян
В спілкуванні один з одним на побутові теми кияни також часто вживають діалектизми, особливо коли розмова заходить на тему традиційної української кухні. Млинці з тертої картоплі в багатьох регіонах України називають по-різному: дехто говорить терті або картопляні пляцки, на Сході це драники, а в Києві це деруни або дерунчики. Запіканку з кисломолочного сиру називають “бабка”. “Оладки” — товсті, шовковисті, маленькі блинчики, а “налисники” — великі та тонкі млинці.
Морелі або морелькі — це маленькі абрикоси, що ростуть на Київщині й з них виходить досить смачний джем. А дерево морелі, яке виросло “дичкою”, тобто із насінини, називають жерделею.
Наведені приклади — основні, які спадають на думку, коли згадуєш діалекти столичних жителів. Так, можливо київський регіон не такий багатий на слова-діалекти, та все-таки варто памʼятати, що мова, якою спілкуємось ми, кияни, — основа літературної соловʼїної.