9 Лютого 2026

Геній хірургії та великий українець всіх часів — Микола Амосов

Related

Share

Завдяки працям Амосова медицина вийшла на новий рівень розвитку. Проблеми з серцем перестали бути фатальними у 100% випадків. Але для того, щоб знайти свою пристрасть та опанувати те, що подобається, йому довелось не один рік працювати над покращеннями своїх навичок. Його заслуги — це вклад у майбутнє, і не лише України, а й усього світу. Далі на ikyyanyn.com.

Ранні роки життя Миколи Амосова

Микола Михайлович Амосов народився 6 грудня 1913 року у селі Вільхове, Череповецький повіт, Новгородська губернія. Він з’явився на світ у простій родині. Мати все життя була акушеркою на медичному пункті Вільхове. Батько був учасником Першої світової війни та, на щастя, повернувся додому з німецького полону у 1919 році. Однак його повернення було недовгим, адже пізніше він покинув свою сім’ю, за що Микола ніколи не зміг того пробачити. 

Знання юний Микола отримував базове у себе в селі, але пізніше, у 1926 році, вступив до череповецької школи. Він був з тих дітей, які не витрачали весь свій вільний час на ігри з іншими. Його більше цікавило навчання. Амосов захоплювався книгами, і все це завдяки матері, яка прищепила йому любов до неймовірного світу літератури.

Навчання в університеті та війна

До вступу до університету Амосов встиг отримати диплом техніка та працював на Архангельській електростанції протягом 3-х років. Однак він розумів, що прагне чогось більшого, а також в нього виникає цікавість до створення різних механізмів та винаходів. Тому нестача знань та бажання навчатись привели молодого Амосова до Всесоюзного заочного індустріального інституту, що розташовувалось у Москві. Однак на цьому шлях студента не закінчився. У 1935 році хлопець вступив ще до Архангельського державного медичного інституту. Він намагався поєднати навчання у двох різних вищих навчальних закладах, а також на зовсім несхожих напрямках. Його ціллю було навчитись майстерності та досвіду у сфері техніки та медицини, які пізніше йому допомогли стати відомою людиною. Амосов успішно закінчив навчання та отримав дипломи інженера й медика.

Шлях розвитку та покращення своїх навичок Амосову, як він думав, довелось відкласти. Наступили тяжкі періоди Другої світової війни. Молодого Миколу призвали поповнити ряди Червоної армії. Але саме там він почав на повну міць допомагати людям. Микола Амосов успішно пройшов всю війну. Хлопець очолював посаду військового хірурга, був присутній на багатьох гарячих точках: Західний фронт, Білоруський фронт та Далекосхідний. На полі, під кулями противника, Амосов жадав не дати пораненим солдатам пасти у бою.

Медична практика

Воєнний час став для медика можливістю зібрати велику кількість матеріалів для своєї кандидатської дисертації, яку пізніше успішно захистив. У страшних умовах Другої світової війни Амосов став видатним хірургом, здатним оперувати будь-яку частину тіла, та врятував тисячі життів. Тому після закінчення війни чоловік продовжує покращувати свої навички на практиці. Медик успішно оперував хірургічні та онкологічні ураження легенів, стравоходу, а також кардіального відділу шлунка. Але на цьому його кар’єра не зупинилась. Амосов отримав посаду завідувача відділення хірургії у Брянській обласній лікарні. Саме там він зміг створити власну методику резекції при захворюваннях на рак або туберкульоз. Згодом на цю тему медик захистив свою кандидатську, а також докторську дисертації.

Переїзд до Києва

Талановитій людині важко розвиватись у невеликих містечках. Тому коли у 1952 році Амосову пропонують переїхати до столиці, він без роздумів забирає свою дружину та вирушає до великого міста. Йому надали можливість очолити керівництво спеціально створеної клініки торакальної хірургії, де він і починає працювати та продовжує свою медичну практику. Вже у новому місті його сім’я стає більшою, адже вони стають батьками. У 1956 році народилась їх донечка Катя, і для чоловіка ця подія стала неймовірним дивом, що зробило з нього неймовірно турботливого батька. Можливо зіграло роль ще й те, що він сам ріс лише з матір’ю, і хотів дати доньці все, чого йому не вистачало. 

1957 рік став проривом у кар’єрі Амосова. У Мексиці він вперше стикається з операцією на серці. Під час хірургічного втручання хірург використав апарат “штучне серце”. Саме ця подія стала переломною, адже повернувшись на Батьківщину його ім’я починає лунати з усіх професійних вуст. Завдяки своїм здобуткам Амосов очолює лабораторію. Пізніше переходить на посаду директора Інституту серцево-судинної хірургії у столиці.

Завдяки диплому інженера Амосов, разом з іншими науковцями, досягли прориву у медицині — розробка власного апарату штучного кровообігу. Однак попри нові винаходи, які прийшли на думку хірурга, він самотужки провів понад 6 тисяч операцій на серці. Амосов невтомно працював все своє життя. Він намагався впровадити новаторські технології, щоб кількість врятованих життів була якомога більшою. Хірург знаходив революційні способи проведення неймовірно складних операцій, за які ніхто не хотів братися. 

Досягнення за роки роботи

У 1963 році Микола Амосов був першим хірургом у Радянському Союзі, який здійснив протезування мітрального клапана серця. Пізніше, у 1956 році, він також став першопрохідцем у всьому світі, який впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. У 1968 році у столиці створюється Київський НДІ серцево-судинної хірургії МОЗ УРСР (сучасна назва — Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова НАМН України) і Амосову випадає честь стати його директором. На цій посаді він залишався доволі довго, до 1989 року. У закладі встигли провести майже 7 тисяч резекцій легенів та більше ніж 95 тисяч операції, що пов’язані з будь-якими вадами серця. У стінах інституту також використовувався апарат штучного кровообігу, розроблений Амосовим.

Хірургія була для чоловіка всім життям. Він проводив операції до похилого віку, а останню зробив у віці 80 років. Однак доля зіграла з ним злий жарт. Амосов все життя боровся з вадами серця та намагався допомогти кожному, але він сам став одним з тих, хто у 1998 році почав потребувати лікування. Чоловік вирушив до Німеччини, щоб лягти під скальпель та подовжити час свого перебування на світі. Операція пройшла, на щастя, успішно, і вже за три тижні він зробив перший крок на рідній землі. Хірург став одним з тих, хто пережив те саме, що і його пацієнти. Але операція — не гарант довголіття і 12 грудня 2002 року видатний хірург помер від інфаркту міокарда. 

Микола Амосов зробив великий вклад у розвиток медицини в Україні. Завдяки йому була створена школа кардіохірургів, де студенти знайшли своє покликання та почали рятувати життя іншим, як це колись робив він. У 2008 році навіть було проведено опитування, за результатами якого Амосову надано звання “великого українця всіх часів”. Важливо те, що такий титул отримали всього дві людини — сам хірург та Ярослав Мудрий. Амосов все життя присвятив порятунку і йому все одно було доволі важко змиритись з тим, що не кожного пацієнта можна витягнути з лап смерті, а тим паче якщо це були діти. Чоловік вважав операції на стравоході, легенях та серці головною метою свого життя. Завдяки своєму таланту та працьовитості, Микола Амосов став одним з найвідоміших кардіохірургів і здобув національне визнання не лише в Україні, а й за її межами.

....... . Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.