Напередодні повномасштабного вторгнення найбільшим аеропортом України та міста Києва був “Бориспіль”. Однак історія цивільної авіації у нашій державі починається з “Жулян”. Далі на ikyyanyn.
Довоєнний період
В історичних документах вказано, що перша злітна смуга в Жулянах існувала ще орієнтовно у 1914 році. Однак як цивільний аеропорт ця територія почала використовуватися лише у 1924 році. Це було спричинено тим, що між тодішньою столицею УРСР містом Харковом та Києвом потрібно було створити повітряне сполучення. Організацією роботи зайнялося акціонерне товариство “Укрповітрошлях”.
Оголошення про рух здійснення авіарейсів між цими містами було опубліковано у газеті. Тут вказувалося, що вильоти з Києва відбуваються щовівторка та щоп’ятниці о 6 годині ранку. Прибуття у Харків о 9 годині 35 хвилин. У зворотному напрямку літак вилітає одночасно, але щопонеділка та щочетверга. Вартість квитка була недешева – майже 50 карбованців з людини з багажем до 5 кілограмів. А якщо потрібно з собою взяти більше речей, то потрібно доплатити за кожен кілограм 2 карбованці. Однак при цьому, пасажирів з будинку і до будинку разом з вантажем доставляли безкоштовно.
У 1930-х роках у Києва з’явилися нові “повітряні ворота” – було збудовано головний аеропорт УРСР у Броварах. Але під час нападу нацистської Німеччини у 1941 році його було знищено майже відразу.
Відновлення роботи
Після звільнення Києва у 1943 році відновлювати броварське летовище не стали. Увагу повернули назад у Жуляни. Було вирішено забрати летовище у військових і передати його для цивільної авіації, але з можливістю його використання й Військово-повітряними силами СРСР.
Варто зауважити, що називати летовище аеропортом “Жуляни” почали лише у 1960-х роках, коли було розпочато будівництво нового аеропорту “Бориспіль”.
При цьому летовище почало набувати вигляду аеропорту лише ближче до 1950 року, коли тут збудували відповідну інфраструктуру. Це дозволило збільшити пропускну спроможність аеропорту до 7000 людей на добу. Однак варто звернути увагу, що цьому також сприяло те, що збільшилася пасажиромісткість літаків, які могли обслуговуватися у “Жулянах”. Спочатку це були невеликі апарати виробництва заводу Іллюшкіна, а вже до початку 1960-х років тут могли сідати літаки, які виробляли на київському заводі Антонова.
Для того, щоб аеропорт міг приймати літаки моделі АН-10 у 1958 році злітно-посадкову смугу було подовжено з 1200 метрів до 1800. А у 1962 році основною моделлю літаків, які обслуговувалися аеропортом “Жуляни”, став АН-24. Він призначався для здійснення регулярних регіональних рейсів.
Згодом виникає потреба у розширенні аеропорту. Однак міська влада Києва на це дає дозвіл лише наприкінці існування СРСР. У результаті економічної кризи, яка виникла у перші роки незалежності України, роботи зі зведення нового аеровокзалу було заморожено. У процесі підготовки до Євро-2012 відбувається знесення недобудови та зведення нового терміналу. Також було подовжено смугу до 2300 метрів. Покращення роботи та інфраструктури аеропорту тривало й надалі.
У 2018 році Київська міська рада своїм рішенням ухвалила нову назву аеропорту – Міжнародний аеропорт “Київ” імені Ігоря Сікорського.
До початку повномасштабного вторгнення з аеропорту “Київ”, розташованого у мікрорайоні Жуляни, здійснювалися вильоти у такі країни як: Італія, Білорусь, Азербайджан, Кіпр, Польща, Туреччина, Іспанія, Греція, Німеччина, Словаччина, Бельгія, Угорщина, Данія, Англія, Чехія, Латвія, Естонія, Греція, Австрія, Литва, Болгарія.
Найбільший показник пасажиропотоку в аеропорті “Київ” було зафіксовано у 2018 році. Тоді він склав понад 2,8 мільйона пасажирів у рік, що становило понад 13% загального пасажиропотоку в Україні.