Олімпійські ігри 1980 року у більшості людей асоціюються з Москвою. Адже це столиця СРСР і головне місто цієї спортивної події. Але багато хто забуває, що не тільки у Росії відбувалися змагання. Наприклад, у столиці Україні проходили футбольні матчі групового етапу та чвертьфінальний поєдинок. Таким чином, столичний НСК “Олімпійський” заслужено носить таке ім’я. Далі на ikyyanyn.
Готувалися як могли
Готуючись до Олімпійських ігор, Київ став суцільним будівельним майданчиком. Завдяки цій спортивній подій у місті було збудовано низку різних об’єктів. Біля станції метро “Дарниця” з’явився готель “Братислава” на 365 номерів, а неподалік НСК “Олімпійського” – готель “Русь” на 480 номерів. У Конча-Заспі було збудовано Олімпійську базу площею 3,7 тис. квадратних метрів.
Окрім головної спортивної арени, якісних змін зазнали інші стадіоні. Серед них: “Піонер”, “Спартак”, “Динамо”, “Локомотив”, “Старт”, “Арсенал”.
Було приділено значну увагу також ремонту доріг. В Україні відремонтували сотні кілометрів шляхів, якими олімпійський вогонь повинен був з Молдови через Київ потрапити до Москви. У самій столиці відреставрували деякі вулиці та навіть Берестейський проспект.
Звичайно ж, що головний акцент у підготовці було спрямовано на НСК “Олімпійський”, який тоді називався “Республіканський стадіон”. Якщо спочатку думали, що тут можна обійтися легким косметичним ремонтом, то у результаті перевірок це переросло у досить потужний проєкт. Головна арена потребувала багатьох змін.
По-перше, поточний стан газону міг не витримати навантажень турніру. Тому підняли ґрунт та зробили подвійний дренаж. Це себе виправдало, тому що навіть під час зливи поле ефективно вбирало у себе воду. Також під час засівання поля було використано близько 12 різних сортів трави, які вивели у Радянському Союзі.
По-друге, освітлення поля було жахливим. Температура світла не досягала й 3000 Кельвінів. При цьому для міжнародних трансляцій на кольоровому телебаченні потрібно хоча б 3600 Кельвінів. Щоб уникнути придбання дорогих імпортних світильників, на одному з українських заводів було налагоджено виробництво обладнання. У результаті, на “Республіканському стадіоні” встановили освітлення з температурою 5400 Кельвінів, що робило нашу арену за цим показником одною з кращих у світі.
Також з метою розв’язання питань з техніки безпеки та евакуації глядачів біля стадіону було знесено кілька будівель. Власників квартир переселили у нові будинки.
Було проведено низку заходів, які покликані показати СРСР як країну достатку і щастя. За кілька днів до спортивної події на прилавках магазинів з’явилися імпортні продукти, алкоголь та цигарки. Всіх жебраків, алкоголіків та повій вивезли за межі міста, залишивши лише тих повій, які були завербовані КДБ.
Жителів Києва, особливо центральних районів, теж закликали поїхати у відпустку трохи далі від міста.
Екзотика футбольних матчів
20 липня 1980 року у Києві було відкрито 22-і Олімпійські ігри. Головні урочистості відбувалися на “Республіканському стадіоні”. Попри те, що з прогнозованих 30 тисяч у Київ приїхало лише близько 20 тисяч іноземних туристів, всі матчі “Республіканського стадіону” мали аншлаг. Киянам були цікаві матчі за участі збірних, які важко назвати фаворитами у світі футболу. Для прикладу, на столичному стадіоні грали команди Фінляндії, Іраку, Алжиру, Сирії, Коста-Ріки. Серед “футбольних” країн було представлено лише НДР та Іспанію.
Людям було цікаво стати частиною такої величної спортивної події. Цьому також сприяв той факт, що квитки на стадіон коштували лише 2 рублі. Це ніби й немало, але враховуючи рівень змагань, такі гроші було не шкода витратити.