До середини ХІХ століття українки народжували дітей вдома. Допомагали їм у цьому повитухи, що з давніх часів супроводжували пологи. Надалі в країні почали з’являтись перші акушери, які мали переважно приватну практику. Інтенсивний розвиток акушерства почався із заснуванням клініки при Київському університеті в 1840-х роках. Розповідаємо більше про її створення, становлення та розвиток. Далі на ikyyanyn.
Повивальне мистецтво
Стародавні українські літописи містять свідчення про діяльність ворожбитів та знахарів, які лікували різні хвороби, а також приймали пологи.
Після християнізації Київської Русі почали з’являтись перші лікарі та лікарні при монастирях, а також медична література. Тоді вперше систематизували знання з акушерства та гінекології, як ми їх називаємо сьогодні. Все ж, мистецтво допомагати під час пологів залишилось справою повитух, які навчали одна одну та користувались заклинаннями та замовляннями.
Приватна акушерська практика в Києві з’явилась в кінці XVIII століття. Українські лікарі їхали навчатись до Європи й повертались назад із передовими на той час знаннями. Це стало поштовхом до загального розвитку медичної справи, а також до покращення допомоги породіллям. На практиці це стало можливим завдяки відкриттю профільних кафедр та клінік в медичних університетах.
Заснування у Києві акушерсько-гінекологічної клініки
Кафедра акушерства та гінекології в Київському університеті була заснована у 1841 році. Через три роки була відкрита профільна клініка. За планом у ній мало бути 20 ліжок. Проте, створити вдалось лише вісім та й приміщення не було повністю пристосовано до потреб. Упродовж першого року існування клініки тут були прийняті одні пологи та лікувалась одна жінка.
Подальший розвиток акушерства в столиці забезпечив київський лікар Олександр Матвєєв. Він був адміністратором, науковцем та практикуючим лікарем, увів у практику профілактику бленореї у новонароджених та видав керівництво з акушерства для студентів.
Клініка в цей час розширювалась, але повільно. Число ліжок зросло до 14, було створено пологову залу, а студенти могли спостерігати за пологами крізь дерев’яні ґрати з сусіднього приміщення.
Середня кількість пологів, які в клініці приймали за рік, складала близько 50, а кількість гінекологічних хворих не перевищувала двох десятків. Перші гінекологічні операції тут зробили у 1856 році. Надалі їх кількість зростала.
Нову акушерсько-гінекологічну клініку в Києві почав будувати у 1883 році лікар Георгій Рейн, який також заснував Київське наукове товариство акушерів-гінекологів. У 1887 році діяльність клініки мала наступні показники:
- прийнято 148 пологів
- зроблено 128 акушерських операцій
- у гінекологічному відділенні перебували на лікуванні 105 хворих.
Варто зазначити, що кількість студентів на кафедрі акушерства та гінекології сягала 1000. Тож, у повитух почала з’являтись конкуренція у вигляді професійних лікарів. Важливо було займатись також просвітницькою діяльністю серед жінок та пояснювати їм необхідність звертатись до акушерів.
Георгій Рейн був прихильником асептики та антисептики. Йому вдалось успішно подолати повітряні інфекції в клініці та значно зменшити частоту післяопераційних ускладнень та материнської смертності. Він також заснував профільний музей.
Наступним завідуючим кафедрою акушерства та гінекології став Олександр Муратов, який також створив у Києві товариство боротьби зі злоякісними пухлинами жіночих статевих органів та взяв участь у створенні спеціалізованої лікарні для безкоштовної допомоги хворим на рак жіночих статевих органів.
Розвивалась також і хірургія. Тож, на початку ХХ століття киянки могли не лише одержати професійну допомогу під час та після пологів, а й звернутись до лікаря з приводу жіночих хвороб. З цією метою саме до Києва приїжджали мешканки інших міст України. Адже подібна клініка в той час була лише в Харкові.
Революція, війни та відновлення
У роки революції та війни стан клініки став гіршим, акушерська та гінекологічна допомога надавалась у значному меншому обсязі – не вистачало ні персоналу, ні обладнання. Майно кафедри намагались зберегти співробітники, які виявляли героїзм та надавали усю можливу допомогу породіллям, новонародженим та гінекологічним хворим.
У 1919 році в міста вперше в Україні було створені Притулки для вагітних та Будинки матері та дитини.
У міжвоєнний період справи клініки дещо покращились. Так, її очільник Олександр Крупський збільшив кількість ліжок до 130, відкрив інфекційне відділення та біохімічну лабораторію.
У 1940 році кількість операцій у клініці сягала 668. Клініка знову стала популярною та все більше киянок звертались до неї по медичну допомогу. Установа була збережена в роки Другої світової війни та відновила свою діяльність після деокупації Києва.
Відтоді в столиці була створена мережа профільних акушерсько-гінекологічних закладів, а киянки одержали доступ до світових медичних практик та комфортних пологів.