Його називають “володарем мостів” та “королем електрозварювання”, його ім’я носить найбільший і найстаріший міст у Києві. Професор КПІ та проєктувальник мостів, він у 58 років круто змінив життя, переключившись на іншу галузь науки. Його цінували в імперській Росії та при радянщині – за блискучі інженерні рішення та відкриття. Як Євгену Патону це вдалося? Далі на ikyyanyn.
Патон збудував кілька київських мостів. Один із них і тепер, у 2020-х роках, з’єднує лівий та правий береги Дніпра та має ім’я вченого. Другий, Парковий міст, поєднує закоханих.
Майже сто років тому, у 1930-ті роки, Патон відкрив науково-виробничий центр, ставши засновником української (тоді радянської) школи електрозварювання. Зараз, у 21 столітті, інститут працює та має ім’я свого фундатора.
Мрія будувати мости
Євген народився у сім’ї консула, за освітою військового інженера, Оскара Петровича Патона. І звичайно, син теж пішов навчатися на інженера: після закінчення Дрезденського політеху юному Євгену запропонували престижну роботу на одному із заводів Німеччини. Але він відмовився – свою кар’єру молодий Патон бачив лише у Росії.
Однак майбутньому вченому довелося ще рік вчитися в петербурзькому Інституті інженерів шляхів сполучення – німецький диплом у Росії не визнали. Потім талановитий випускник викладав у Москві, а за кілька років опинився у Київському політеху на запрошення декана. Саме тут молодий Патон зміг поєднати викладацьку кар’єру та проєктування мостів.
Мости у майбутнє
На початку 1900-х років міська влада Києва звернулася до професора та інженера з проханням спроєктувати міст між Маріїнським та Хрещатим парком – так з’явився знаменитий Парковий міст, він же Міст закоханих або Чортів.
Разом з іншими інженерами-мостобудівниками у 1900-х роках Євген Оскарович проєктує міст через Куру в Тифлісі. Йому надходить безліч замовлень, Патон має імідж успішного мостобудівника та паралельно створює київську школу мостобудування.
У 1924 році саме до нього звертається радянська влада з проханням відновити зруйнований у громадянську війну Миколаївський міст. Відновити його було неможливо – Патон пропонує побудувати заново. І блискуче виконує завдання! Однак у роки Другої світової війни споруду Патона підірвали комуністи.
Прориви в оборонній справі
Вже дорослою людиною, Євген Оскарович захоплюється зварюванням. Він розуміє, що зварювання може стати новаторським методом у багатьох сферах, у тому ж самому мостобудуванні! Але деякі колеги насміхалися з його ідей, вважаючи, що зварювання не можна назвати наукою. Проте Патон активно впроваджує методику у виробництві вагонів, бочок, металевих конструкцій та ін. У 1934 році Патон очолює створений інститут електрозварювання.
У роки війни Євген Оскарович дуже продуктивно працює в евакуації у Нижньому Тагілі. Технології автоматичного зварювання Патон використовує в оборонній промисловості, завдяки чому вдається налагодити конвеєрне виробництво танків. І не тільки – технології Патона використовувалися у виробництві літаків, самохідних установок та іншої зброї. То був прорив! За успіхи в оборонці Євген Оскарович отримав багато нагород.
Лебедина пісня Патона
Після війни Патон поєднав дві свої улюблені справи: мостобудування та зварювальні технології. Він став автором дуже амбітного та передового проєкту – цільнозварного мосту через Дніпро. Усі дослідницькі, монтажні, зварювальні роботи Євген Оскарович очолював особисто, але не дожив трьох місяців до відкриття мосту в 1953 році.
В 21 столітті цю будову знають усі, міст має ім’я свого творця. Американське товариство зі зварювання включило Міст ім. Патона до списку великих інженерних споруд.
Євген Оскарович був непересічною людиною. Про його особисте життя ходили легенди! Перший раз він одружився з жінкою, що була старшою за нього майже на два десятки років. Потім вони все ж розлучилися. Патон одружився знову і став батьком, коли йому було 47 років. Молодший син Борис продовжив справу батька, але таких блискучих відкриттів в нього не було…
