Поява телефонного зв'язку в Києві

10. June 2020 Alexandra Dimura

Зараз ніхто, навіть, не може уявити життя без телефону і зв'язку. А колись важко було знайти людину, яка знала б як користуватись телефонним зв'язком. В Києві телефони з'явилися в грудні 1877 року. Пройшло лише 1,5 роки після винайдення телефону Олександром Беллом і його патентуванням 7 березня 1876 року. Тому можна сказати, що Київ слідкував за світовими трендами і винаходами, пише ikyyanyn.com.

Міські газети вже в січні 1878 року опублікували рекламні оголошення, де вперше назвали новий винахід “телефон”. Щоб люди могли зрозуміти, що це, вони пояснювали значення слова як звуковий телеграф.

1

Дзвінок портьє

Перші телефони в Києві були виготовлені в Америці. Комплект складався з двох телефонних апаратів і з’єднувального провода, який був 30 метрів в довжину. Комплект коштував разом з доставкою 10 рублів сріблом.

Київські готелі першими купили нові засоби зв'язку. Це, звісно ж, були найбільш відомі і дорогі готелі - “Європейський”, “Гранд-Отель”, “Отель де Франс”, “Метрополь”.

Мало хто розумів справжню цінність нового винаходу. Адже навіть зв'язок з портьє по телефону видавався справжнім дивом. Ніхто не думав про те, що можна таким чином поговорити з будь-якою людиною в будь-якій країні світу.

Клітка

Компанія Белла-Блека в 1881 році запропонувала створити в Києві цілу телефонну станцію. Мова йшла про те, щоб всіх киян з телефонам об'єднати в одну станцію. Так вони могли б спілкуватись між собою.

Єдина проблема на той час була в тому, що дозвіл мали дати із Санкт-Петербурга. запит надіслали, проте відповіді так і не отримали.

А тим часом багато київських закладів, підприємств зрозуміли, що за допомогою телефону дуже легко говорити дистанційно зі своїми заступниками чи просто підлеглими. Тому почали телефони встановлювати у себе на підприємствах.

На той час про телефонні стовпи ще не думали та й на їх розміщення потрібен був дозвіл. Тому якщо місця роботи розташовувались поруч, то провода тягнули через дахи. З часом місяни почали перейматись, що їм не видно прекрасне київське небо. А коли дивишся вгору, то бачиш лише небо в клітку.

Безлімітні дзвінки

Лише в 1884 році компанія Белла-Блека отримала офіційну відповідь. Проте Міністерство внутрішніх справ відмовило. Причини не було вказано. Скоріше за все владі не сподобалось те, що американці хотіли влаштувати приватну станцію.

Відмовивши, в тому ж році вирішили будувати в Києві державну телефонну станцію. Вже на початку 1885 року на Хрещатику виділили 64 квадратних метри для телефонної станції. Тут були розташовані 2 комутатори по 50 номерів кожний. Станція розпочала свою роботу 1 квітня 1886 року. 70 номерів на той момент були домашніми, а 30 - телефонами підприємств.

Подзвонити було нелегко. була ціла процедура. потрібно було пам'ятати номер абонента, що складався з 2 цифр. Потім підняти трубку до вуха і чекати відповіді станції.  Далі назвати номер абонента. Проте далі все було ідеально. говорити можна було скільки завгодно. Не було плати за з'єднання чи за хвилини розмови. Лише 1 раз на рік потрібно було платити 150 рублів. 

Київський зв'язок

Бізнес розвивався дуже добре. Тому з часом абонплата була зменшена до 100 рублів. Це дало змогу приєднати ще більше людей. Вже в 1892 році користувачів було близько 400 чоловік.

А ось в 1912 році - вже 4200 осіб. Вже почали з'являтися трьох і чотирьохзначні номери. 

Проте варто розуміти, що ця кількість людей - це був лише 1% всього населення Києва. Тому більша частина мешканців не розуміли як користуватись подібним приладом.