Зараз важко в це повірити, але Київ не мав пам’ятників півтори тисячі років. І цей факт нікого не бентежив. Нікому не потрібні були монументи. Відомо, що князь київський Володимир в 10 столітті заборонив встановлювати язичницьких ідолів. Можливо, саме через це місто було наче “закодоване”. Перший пам’ятник з’явився в 1808 році, пише ikyyanyn.com.
Перший київський пам’ятник
Потрібно розібратись з самого початку. В кінці 15 століття Київ користувався Магдебурзьким правом. Тобто він самостійно регулював економіку, підпорядковувався войту і міському магістрату. Їх вибирали місцеві жителі. Також кияни звільнялись від військової повинності.
Всі роки і століття Київ був автономним. Це підтверджували різноманітні грамоти, литовські князі, польські королі і українські гетьмани. Проте з приходом до влади російської імператриці Катерини ІІ все змінилось. Вона видала в жовтні 1775 року наказ “про приєднання Києва до Малоросії”. Цим самим автономія Києва зникала. Тепер життям киян мав управляти назначений генерал-губернатор з Петербурга. Звісно, жителі міста були не задоволені.
Через 20 років до влади прийшов імператор Павло І. Він видав два накази в 1796 і 1797 роках, що вертали Києву автономію. Проте на троні він був недовго. Пощастило, що наступний імператор Олександр І також підтвердив права Києва на початку 19 століття.
Київ святкував цю подію. Три дня в місті проходили бали і запускались фейерверки на честь події. І щоб у інших не виникало бажання знову позбавити місто автономії, вирішили створити пам’ятний знак повернення місту Магдебурзького права.
Таким чином в Києві поставили колонну Магдебурзького права. Це колона, що має 18 метрів в висоту.
Проте це не допомогло. У 1835 році імператор Микола І забрав у Києва Магдебурзьке право. Як виявилось, назавжди.
Не створюй ідолів
Здається, місто активно опиралось встановленню пам’ятників. Проти пам’ятника Володимиру був київський митрополит Філарет. Імператор Микола І затвердив монумент, проте священник відмовився його освячувати. Він вважав, що не можна ставити пам’ятник тому, хто боровся активно проти ідолопоклоніння.
Пам`ятник Богдану Хмельницькому також ставили досить довго. Від розробки проекту до встановлення пройшло 30 років. Священики були проти місця. Казали, що йдучи від Михайлівського монастиря до Софійського собору не будеш бачити нічого, крім задньої частини коня. Вони хотіли перенесення монумента до Золотих воріт.
Потім не вистачило грошей на статую. Нарешті монумент відкрили в 1888 році. Одразу ж з’явилося безліч легенд стосовно нього. Наприклад, про те, що пам’ятник довго крутили і не могли зрозуміти, куди саме має бути повернута булава. Кажуть, що вона мала показувати на Польшу, проте стала показувати на Москву. Але насправді вона показує в сторону Мінська.
Багато пам’ятників було знесено після революції 1917 року. Після того знесення заледве залишилась половина з тих, що були. Одним з перших знесених пам’ятників був монумент Столипіну.
