Музей іграшки - місце, де сховалось дитинство

14. April 2021 Sveta Soldak

Є свої плюси бути дорослим, можна пізно лягати спати, дивитися серіали всю ніч і проводити час, як захочеться.  Але іноді, з щемливою ​​тугою в серці, ми згадуємо безтурботне щасливе дитинство, світ здається таким великим і загадковим, кожен день несе нові пригоди та відкриття.  Так хочеться, хоча б на мить, перенестися в ту безтурботну пору. У Києві є одне чудове містечко, між станціями метро Кловська й Арсенальна, за адресою Кловський узвіз 8. Відкритий Державний музей іграшки який приймає відвідувачів з 10:00 до 18:00, пише ikharkovchanin. Туди ми сьогодні з Вами й вирушимо. А для повного занурення спробуємо замовити екскурсію.

7

Як дістатися

Питань немає, якщо Ви на машині та у Вас є навігатор, введіть на мапі Кловський узвіз 8 і Ви на місці. Навпроти будівлі є зручна стоянка. Але якщо Ви будете добиратися громадським транспортом, то є кілька варіантів. Музей розташовується в історичній частині міста, навіть якщо Ви будете йти пішки, це принесе Вам величезне задоволення. Від станції метро Арсенальна можна доїхати 55 автобусом, до зупинки "Юний технік" або прогулятися улюбленим Маріїнськом парком, звернути на Кріпосний провулок, а звідти спуститься вниз Кловським узвозом. Другий варіант - доїхати до метро Кловська, сісти на той самий 55 автобус, але в інший бік ніж з Арсенальної, і вийти на зупинці "Юний технік" або пройтися по Кловському узвозу.  Ви помітите, що йдете наче в низині, в оточенні пагорбів і старих будівель, раніше, на місці вулиці тут протікала річка Клов, яка зараз перебуває в ув'язненні, в підземних тунелях.

Перед екскурсією

Вітаю, ми на місці!  Ми бачимо чотириповерхову цегляну будівлю, зайдімо всередину.  На ресепшені нам пояснюють, що музей знаходиться на першому поверсі, а щоб потрапити до гардероба і каси, необхідно спуститися вниз сходами. У невеликому гардеробі нас привітно зустрічає співробітниця музею.  Попри те, що ми знаходимося в музеї, у самісінькому центрі Києва, ціни на послуги дуже прийнятні - вхід для одного дорослого 30 грн, а екскурсія коштує 50 грн (до 3-х чоловік). Мене попередили, що екскурсійні послуги краще замовляти телефоном, заздалегідь, однак якщо я вже тут, то мене із задоволенням приймуть. Ще у гардеробі мене підготували до того, що я побачу в музеї, розповіли про велику колекцію іграшок і приємних екскурсоводів, що ж, подивимося.

5

Перше враження

Вхідні двері в музей вражають з першого погляду. На двері великий різнокольоровий вітраж із дуже знайомими іграшками з дитинства - лялька, ведмедик, м'ячики, пірамідки...  Мимоволі посміхаєшся, коли дивишся на ці забуті зображення. Дзвякнув дзвіночок - двері відчинилися, біля входу мене зустрічає екскурсовод - молода дівчина, вона представилася Поліною. Екскурсія починається з так званого "вступного слова", - невеликого оповідання про історію музею, та про те, що мене чекає на екскурсії - які зали, тривалість розповіді ... Мені здається слід приділити історію такого цікавого місця в окрему главу.

5

Звідки він з'явився і чому я про нього не знала?

Думаю, Вам це буде цікаво, розповім трохи про те, що дізналася про історію цього місця, яке раніше називалося постійно діючою виставкою дитячої іграшки, яка відкрилась у 1936 році. Тут працював комітет з іграшок, в який входили педагоги, художники, психологи й технологи. Всі ці люди збиралися разом для того, щоб діти всієї країни могли грати якісними та красивими іграшками, при цьому вчитися і розвиватися.  Вони "затверджували" іграшки у виробництво. За всі ці 90 років кожен "зразок еталон" дбайливо зберігався у фондах, а коли у 2005 році вирішили відкрити музей, то в фондосховищі налічувалося понад 10 тисяч іграшок.  А зараз колекція виросла до 18 тисяч (!).

Я трохи злякалася таким підрахункам, і подумала, що ні за що у світі не встигну подивитися всі 18 тисяч експонатів, але Поліна мене негайно заспокоїла, розмір приміщення музею просто не може вмістити таку кількість іграшок.  Це їхнє щастя і їх горе, співробітники мріють про нове просторе приміщення. Основна маса іграшок знаходиться у фондосховищі, тому вони періодично змінюють експозицію, щоб відвідувачам було цікаво. Також, я знайшла відповідь на своє питання - чому я нічого не чула про Державний музеї іграшки?   Це молодий музей, в порівнянні з такими гігантами, як Національний художній музей України або Національний музей історії України, він ще не встиг розкрутитися.

4

Зала за залою, мій подив зростав у геометричній прогресії

Перша зала присвячена народній іграшці.  Не хочу розкривати всі секрети музею, краще прийти та подивитися на цю красу самостійно. Скажу лише, що тут експонуються іграшки, в які грали сільські діти понад 100 років тому, а деякі майстри й досі виготовляють такі іграшки на продаж. Мені, як молодій мамі, дуже сподобалось кілька варіантів, які я з дитиною можу зробити самостійно. Тут є іграшки, що звучать, незвичайні та геніально прості. Вже у першій залі я була у повному захваті. На виході із залу екскурсовод розповіла, що ми тільки що пройшли святкові підвіски, і вказала рукою на химерні повітряні конструкції із соломи - "павуки". Раніше люди вірили в їх чудодійну силу, яка зцілює і допомагає завагітніти. Плюс одна історія в скарбничку туристичного маршруту по Києву (подумала я про себе).

3

Ми увійшли до другої зали, тут мене почали душити сльози, і це не жарт - я знайшла ляльку, з якою гралася моя мама, потім з нею грала я, і тепер вона чекає того моменту, коли підросте моя дівчинка.  Лялька, яку я побачила, була в ідеальному стані - ось вже точно музейний експонат.  Другий зал - найбільший за площею в музеї.  Тут виставлені іграшки з мого дитинства, я впевнена, якби моя мама, бабуся або тато були зі мною, вони б також знайшли іграшки свого часу.  Машинки, роботи, ляльки, конструктори, брязкальця, неваляшки, тут стільки всього!  Я втратила відчуття часу, Поліна водила мене від стенда до стенда, розповідала цікаві історії про іграшки, наприклад, як політичне становище, або значущі моменти в історії, могли впливати на вигляд і форму іграшки... Дивина! Який великий пласт інформації приховувався від мене.

2

В останній залі я вже відчувала втому. Стільки емоцій, стільки спогадів прийшло з дитинства. Думаю, непогано було обладнати музей кулерами з водою та паперовими серветками, краще щоб у кожній залі стояли. Третій зал - це зал змінної експозиції.  Тут бувають великі новорічні виставки, експозиції присвячені різноманітним темам та ідеям, коли я там була, виставка називалась "Образ, навіяній казкою".  Мене оточували герої моїх дитячих казок - Вінні Пух, Дюймовочка, Айболить, Чиполліно, Попелюшка ... Всі ці іграшки були у компанії казкових ілюстрацій українських художників 60-х років.  Вразило ще й те, що вся література представлена ​​на виставці експонується лише українською мовою. Наприклад книги "Ріпка" 1925 року і "Мауглі" в художньому перекладі початку ХХ століття.

В дитинство можливо вернутись!

Так, можливо не фізично, а лише спогадами, але у мене під кінець екскурсії було відчуття, що я пройшла курс психотерапії та "звільнилась" від усіх проблем, відчула друге дихання. З Поліною ми говорили ще хвилин 15 після екскурсії.  Вона поскаржилася, що карантин дуже впливає на роботу музею, раніше, кожен день, до них привозили цілі групи дітей по 70-80 осіб, а зараз це поодинокі відвідувачі.  Бракує ресурсів на рекламу, тому колектив музею зосередився на розробці нових виставок і на роботі у фондах. Я все забувала, що перебуваю в музеї, а робота музейного працівника, за словами Поліни, - це щоденна праця, кожну іграшку потрібно описати, сфотографувати й привласнити свій унікальний номер.

Наостанок, хочеться нагадати Вам зберегти собі на сторінку цей невеликий нарис про музей і обов'язково сходити сюди з дітьми або самостійно, просто зануритися в дитинство, подивитися на такі милі й щемливі душу іграшки. Послухати цікаві історії, а можливо навіть розширити свій кругозір. Мій похід у музей ще не закінчений, наступним етапом буде затягнути сюди чоловіка й дитину, та обов'язково замовити екскурсію.

1