Чи замислювались ви над тим, коли саме в Україні почав формуватися одіозний олігархічний клас? За визначенням олігарх –це той, хто має велику приватну власність в країні, при цьому маючи вплив на органи державного управляння. Звісно, в період радянського панування ні про яку приватну власність не моголи йти й мови, скажете ви. Невеличка підказка: потрібно копати глибше, в той час коли Україна була лише складовою частиною Російської імперії, попередниці Союзу. Так, один чорт – що собака, що хорт. А проте, капіталістичний лад Російської імперії сприяв підприємницькій діяльності, і саме йому ми завдячуємо появі в далекому XIX столітті такої когорти людей як олігархи. Далі на ikyyanyn.
Представниками саме такого класу була династія Терещенків, а один з них – киянин Михайло, навіть грав одну з головних ролей на сцені вистави “Росія 1917”. Але про все по порядку.
Звідки в Україні взявся цукор?
Своїм солодким життям козацько-міщанська сім’я Терещенків завдячує…французькому цукру. Власне, цукор був наш, український, зі справжнього цукрового буряка. Проте, ви не замислювались над тим, звідкіля в світі з’явилася технологія виробництва цукру саме з цукрового буряка, адже, як відомо, основним ресурсом при виготовлені цукру споконвіків була цукрова тростина? Власне, виникненням цієї технології завдячують Наполеону Бонапарту. Після того, як він прийшов до влади у Франції, Велика Британія оголосила їй морську блокаду, і поставки цукрової тростини з Антильських островів припинилися. А, потрібно сказати, що цукор в той час був нарівні з золотом, і цінувався надзвичайно високо в Європі. Люди ніколи не відмовлялись від солодкого! Безліч цукроварень довелося закрити, тисячі людей залишились без роботи, і звісно ж, самого цукру. Саме тому Наполеон наказав знайти таку технологію виробництва солодкого продукту, яка не потребує цукрової тростини. І таку технологію винайшли. Німець Карл Франц Ахард в кінці XVIII століття проводив дослідження з різними сортами цукрового буряку, а вже в 1801-му році в Сілезії було споруджено перший в Європі цукровий завод, за його технологією виробництва. Згодом, режим Наполеона було повалено, Велика Британія блокаду зняла, а проте, технологія настільки еволюціонувала, що відтоді цукор у Європі почали виготовляти з буряку.
А в якій ще європейській країні можливе ефективне вирощування такої сільськогосподарської сировини? Звісно ж, в Україні. Саме завдяки українським чорноземам практика цукроваріння здобула тут поширення, і згодом на теренах нашої країни вироблялося понад 80% цукру Російської імперії, а Україна стала другою після Німеччини за кількість виготовленої продукції у світі. До того ж, кріпацтво в Україні, як і рабство на цукрових плантаціях Америки, дозволяло поміщикам отримувати колосальні прибутки. Проте, все змінилося після 1861-го року, коли Олександр II кріпацтво скасував. В нових умовах, колишні експлуататори були не в змозі визначити собівартість товару, і поступово банкрутіли, таким чином давши дорогу справжнім підприємцям. Із сім’ї таких підприємців-цукрозаводчиків і походив Михайло Терещенко.
Людина, яка втратила популярність російську, але здобула світову
Він був справжнім інтелігентом, філософом, знав 9 мов і мов дружні відносини з першими лицями правлячих кіл імперії. Його доля робила такі неочікувані зиґзаґи, що не вистачило б і десятка статей, аби описати всі приголомшливі події його життя. Будучи одним з найбагатших людей Російської імперії(його статки оцінювали в 70 млн. рублів), водночас приймаючи активну роль в її політичному житті, він був справжнім меценатом і витрачав на благодійність 80% своїх прибутків. А також володів найкращою на той час в Європі яхтою.
Та навіть така людина може в один момент втратити все. Так і сталося, і після приходу до влади більшовиків(а він тоді займав посаду міністра фінансів у Тимчасовому уряді), йому ледве вдалося врятувати своє життя втечею, втративши при цьому свій капітал. Перебравшись до Норвегії, він почав з чистого аркуша займатися банківською справою, здобувши неабиякі успіхи. Після 1928-го року, він став визнаним світовим фінансистом, який входив до провідних тогочасних кіл банківсько сфери. Він був радником лорда Монтегю Нормана, який керував великим Англійським банком, і навіть Луї та Едуард Ротшильди вели з ним дружнє листування.
Цукрозаводчик, який зміг пошити в дурні Гітлера
Визнання міжнародних банкірів світу поступово створили йому блискучу репутацію фінансового генія, що і привело до справи з австрійським банком “Кредит-Аншталь”, найбільшої банківської установи тогочасної Європи. Восени 1929-го року на біржах Нью-Йорку стався вибух, і спочатку США, а потім і Європа занурилася у так звану Велику Депресію. Це спричинило відтік капіталу до Америки: владники хотіли повернути ті інвестиції, якими ще могли керувати в Європі. Так велична австрійська установа зазнала краху, якби на її порятунок не було б призначено Михайла Терещенка.
Він зміг витягти її не лише з економічної кризи, а й врятувати від не менш загрозливої суто військової. В той час Гітлер уже намірювався відправити свої війська на допомогу п’ятій колонні у Відні, і ресурси банку мали стати для нього ласим шматочком. Проте Терещенку вдалося врятувати закордонні активи, створивши у березні 1938-го року офшорний банк у Монте-Карло, таким чином врятувавши свою клопітку працю по їх відновленню. Це привело Гітлера в лють, і він виряди своїх шпигунів на пошуки Терещенка, але в них так нічого і не вийшло.
