Сучасний український кінематограф переживає справжній ренесанс, даруючи глядачам стрічки, що не лише захоплюють сюжетом, а й змушують замислитися над важливими питаннями буття, історії та національної ідентичності. Ці фільми викликають почуття гордості за талановитих співвітчизників та спонукають до глибоких роздумів про минуле, сьогодення та майбутнє України. У цій статті ми розглянемо сім видатних українських фільмів сучасності, які неодмінно залишать слід у вашій душі. Детальніше про культурні події та яскраві кінопрем’єри читайте далі на ikyyanyn.com.
Кінематографічна гордість нації: фільми, що надихають
Українське кіно останніх років – це не просто розвага, а потужний інструмент самопізнання та культурної дипломатії. Воно сміливо говорить про болючі теми, досліджує складні людські долі та звеличує силу духу українського народу. Нижче представлені стрічки, які яскраво це демонструють.
1. “Додому” (Evge), 2019
Режисер: Наріман Алієв
Про що фільм: Це дебютна повнометражна стрічка Нарімана Алієва, яка розповідає щемливу історію кримського татарина Мустафи. Після загибелі старшого сина на війні на Сході України, він вирішує повернутися до Криму, щоб поховати його на рідній землі згідно з мусульманськими традиціями. Разом із молодшим сином Алімом, який далекий від батьківських традицій та прагне іншого життя, Мустафа вирушає у складну та небезпечну подорож. Цей шлях стає для обох не лише фізичним випробуванням, а й можливістю переосмислити власні цінності, знайти спільну мову та зрозуміти, що означає “дім”.
Чому спонукає до гордості та роздумів: Фільм “Додому” – це потужне висловлювання на тему національної ідентичності, зв’язку поколінь, трагедії кримськотатарського народу та пошуку свого коріння. Стрічка вражає глибиною людських емоцій, майстерною режисурою та блискучою акторською грою Ахтема Сеітаблаєва (Мустафа) та Ремзі Білялова (Алім). Фільм був представлений у програмі “Особливий погляд” Каннського кінофестивалю, що свідчить про його високий художній рівень та актуальність на світовій арені. Він змушує задуматися про ціну втрати рідної землі, важливість збереження культурної спадщини та складні шляхи до порозуміння між найріднішими людьми.
2. “Атлантида” (Atlantis), 2019
Режисер: Валентин Васянович
Про що фільм: Події фільму розгортаються у 2025 році, після перемоги України у війні з Росією. Донбас спустошений, непридатний для життя, а люди, що залишилися там, намагаються знайти себе у новій, жорстокій реальності. Головний герой, колишній військовий Сергій, страждає від ПТСР та намагається адаптуватися до мирного, але зруйнованого життя. Він знаходить роботу в гуманітарній місії “Чорний тюльпан”, яка займається ексгумацією тіл загиблих. Там він знайомиться з Катею, яка також шукає сенс існування серед руїн.
Чому спонукає до гордості та роздумів: “Атлантида” – це візіонерська та водночас надзвичайно реалістична стрічка про наслідки війни та екологічну катастрофу. Фільм вражає своєю візуальною мовою: статичні кадри, пустельні пейзажі, що передають відчуття спустошеності та безвиході. Валентин Васянович, який виступив не лише режисером, а й сценаристом, оператором та монтажером, створив унікальний кінематографічний світ. У фільмі грають непрофесійні актори – ветерани АТО, волонтери, що додає йому ще більшої автентичності. “Атлантида” здобула перемогу в секції “Горизонти” Венеційського кінофестивалю, ставши першим українським фільмом, який отримав таку престижну нагороду. Стрічка змушує замислитися над жахливими наслідками війни, ціною миру та крихкістю людського життя і навколишнього середовища.
3. “Мої думки тихі”, 2019
Режисер: Антоніо Лукіч
Про що фільм: Молодий звукорежисер та фрілансер Вадим мріє вирватися з України та переїхати до Канади. Для цього йому потрібно записати голоси рідкісних закарпатських тварин, зокрема міфічного крижня метушливого. У цю подорож разом з ним вирушає його ексцентрична та гіперопікуюча мати. Поїздка перетворюється на низку кумедних та водночас зворушливих ситуацій, які змушують Вадима та його матір по-новому поглянути одне на одного та на власне життя.
Чому спонукає до гордості та роздумів: “Мої думки тихі” – це трагікомедія, яка з тонким гумором та глибокою емпатією досліджує теми стосунків батьків та дітей, пошуку себе, еміграції та любові до Батьківщини. Фільм підкорює своєю щирістю, оригінальністю та самобутніми персонажами, блискуче втіленими Андрієм Лідаговським та Ірмою Вітовською. Стрічка отримала спеціальну премію журі на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах та стала справжнім глядацьким хітом в Україні. Вона спонукає до роздумів про важливість сімейних зв’язків, про те, що справжнє щастя часто знаходиться зовсім поруч, а також про непростий вибір між мрією про краще життя за кордоном та прив’язаністю до рідного краю. Ця стрічка є яскравим прикладом того, як українська культура збагачується новими талановитими іменами.
4. “Земля блакитна, ніби апельсин”, 2020
Режисерка: Ірина Цілик
Про що фільм: Це унікальний документальний фільм, який розповідає історію родини, що живе у “червоній зоні” Донбасу, де щодня тривають обстріли. Мати Ганна та її четверо дітей намагаються створити власний світ серед хаосу війни, знімаючи аматорський фільм про своє життя. Кіно стає для них не лише способом відволіктися від жахливої реальності, а й терапією, можливістю зафіксувати свої спогади та мрії.
Чому спонукає до гордості та роздумів: “Земля блакитна, ніби апельсин” – це надзвичайно потужна та зворушлива стрічка про силу мистецтва, стійкість людського духу та життя під час війни. Фільм вражає своєю інтимністю та чесністю, показуючи війну не через батальні сцени, а через призму повсякденного життя звичайної родини. Ірина Цілик майстерно балансує між трагедією та надією, демонструючи, як творчість допомагає зберегти людяність у нелюдських умовах. Стрічка отримала нагороду за найкращу режисуру в категорії світового документального кіно на престижному американському кінофестивалі “Санденс”. Вона змушує глибоко замислитися про те, як війна впливає на дитинство, про важливість сім’ї та про незламну жагу до життя, яка перемагає будь-які обставини.
5. “Кіборги. Герої не вмирають”, 2017
Режисер: Ахтем Сеітаблаєв
Про що фільм: Стрічка заснована на реальних подіях і розповідає про героїчну оборону Донецького аеропорту українськими військовими у 2014 році. Фільм фокусується на групі бійців, які протягом кількох тижнів утримують стратегічно важливий об’єкт, демонструючи неймовірну мужність, стійкість та братерство. У центрі сюжету – не лише бойові дії, а й внутрішній світ героїв, їхні думки, переживання та мотивація.
Чому спонукає до гордості та роздумів: “Кіборги” – це один з найважливіших українських фільмів про сучасну війну, який став справжнім символом незламності українського духу. Стрічка викликає глибоке почуття гордості за захисників України та водночас біль від усвідомлення ціни, яку доводиться платити за свободу та незалежність. Фільм майстерно поєднує динамічні бойові сцени з глибокими діалогами про сенс життя, патріотизм, віру та майбутнє країни. Він спонукає до роздумів про героїзм, самопожертву та важливість єднання перед обличчям ворога. “Кіборги” мали величезний касовий успіх в Україні та отримали численні нагороди, ставши знаковою подією в українському кінематографі та суспільному житті. Цей фільм є важливим нагадуванням про те, що українське суспільство має пам’ятати своїх героїв.
6. “Памфір”, 2022
Режисер: Дмитро Сухолиткий-Собчук
Про що фільм: Леонід на прізвисько Памфір повертається до рідного села на Західній Україні після тривалої відсутності на заробітках за кордоном. Він намагається налагодити чесне життя та більше часу проводити з родиною – дружиною Оленою та сином Назаром. Однак минуле не відпускає його так легко. Коли Назар ненавмисно влаштовує пожежу в молитовному домі, Памфір змушений знову звернутися до своїх контрабандистських навичок, щоб відшкодувати збитки та врятувати сина. Це рішення ставить його перед складним моральним вибором та занурює у світ кримінальних розбірок напередодні традиційного карнавалу Маланки.
Чому спонукає до гордості та роздумів: “Памфір” – це потужна кримінальна драма з елементами етнографії, яка вражає своєю автентичністю, візуальною силою та глибиною характерів. Фільм досліджує теми сімейних цінностей, спокути, корупції та боротьби людини з обставинами. Дмитро Сухолиткий-Собчук майстерно вплітає у сюжет унікальні традиції буковинської Маланки, що додає стрічці особливого колориту та містицизму. Акторська гра Олександра Яцентюка в ролі Памфіра є надзвичайно переконливою. Світова прем’єра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі в програмі “Двотижневик режисерів”, де він отримав схвальні відгуки критиків. “Памфір” спонукає до роздумів про те, на що готова піти людина заради своєї родини, про ціну помилок минулого та про складність вибору між добром і злом у світі, де межі часто розмиті. Це ще один приклад того, як українське кіно завойовує міжнародне визнання.
7. “20 днів у Маріуполі”, 2023
Режисер: Мстислав Чернов
Про що фільм: Цей документальний фільм є хронікою перших 20 днів повномасштабного російського вторгнення в Україну, знятою командою журналістів Associated Press, які опинилися в оточеному Маріуполі. Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко стали останніми міжнародними журналістами в місті, фіксуючи жахливі наслідки облоги: бомбардування житлових кварталів, страждання цивільного населення, роботу лікарів у нелюдських умовах та воєнні злочини російської армії.
Чому спонукає до гордості та роздумів: “20 днів у Маріуполі” – це не просто фільм, це історичний документ надзвичайної сили та важливості. Стрічка викликає нестерпний біль, гнів, але водночас і безмежну гордість за мужність журналістів, які ризикували життям, щоб донести світові правду про трагедію Маріуполя, та за незламність мешканців міста. Фільм є беззаперечним доказом жорстокості російської агресії та героїзму українського народу. “20 днів у Маріуполі” здобув премію “Оскар” як найкращий повнометражний документальний фільм, ставши першою українською стрічкою, що отримала цю найвищу кінематографічну нагороду. Цей фільм змушує світ не забувати про Маріуполь та інші українські міста, що постраждали від війни, та спонукає до глибоких роздумів про ціну правди, важливість свідчень та відповідальність кожного за те, щоб подібні трагедії ніколи не повторювалися. Ця стрічка є яскравим прикладом того, наскільки важливим є висвітлення новин та подій безпосередньо з місця їх виникнення.
Таблиця: Видатні українські фільми сучасності
| Назва фільму | Режисер | Рік виходу | Ключові теми |
|---|---|---|---|
| “Додому” | Наріман Алієв | 2019 | Ідентичність, зв’язок поколінь, втрата, Крим |
| “Атлантида” | Валентин Васянович | 2019 | Наслідки війни, ПТСР, екологія, Донбас |
| “Мої думки тихі” | Антоніо Лукіч | 2019 | Стосунки батьків та дітей, самопошук, еміграція |
| “Земля блакитна, ніби апельсин” | Ірина Цілик | 2020 | Війна, дитинство, сила мистецтва, Донбас |
| “Кіборги. Герої не вмирають” | Ахтем Сеітаблаєв | 2017 | Героїзм, війна, патріотизм, оборона ДАП |
| “Памфір” | Дмитро Сухолиткий-Собчук | 2022 | Сім’я, спокута, корупція, традиції |
| “20 днів у Маріуполі” | Мстислав Чернов | 2023 | Війна, воєнні злочини, журналістика, Маріуполь |
Короткий огляд ключових аспектів фільмів
Чому варто дивитися українське кіно?
- Підтримка національного виробника: Кожен переглянутий фільм – це внесок у розвиток української кіноіндустрії.
- Розуміння власної історії та культури: Фільми допомагають краще зрозуміти минуле та сьогодення України.
- Актуальні теми та глибокі сенси: Сучасне українське кіно сміливо піднімає важливі суспільні питання.
- Висока художня якість: Українські фільми все частіше отримують визнання на престижних міжнародних фестивалях.
- Почуття гордості: Талант українських режисерів, акторів та сценаристів викликає справжню гордість за свою країну.
На завершення, ці сім фільмів – лише невелика частина багатогранного та талановитого українського кінематографу сучасності. Кожна з цих стрічок є унікальним мистецьким висловлюванням, що здатне торкнутися найглибших струн душі, викликати гордість за свою країну та її людей, а також спонукати до серйозних роздумів. Дивіться українське, підтримуйте українське, адже це не лише цікаво, а й надзвичайно важливо для формування нашої національної свідомості та культурного простору.