Часто з’являються думки, що багато туристів відвідують Київ, а вам, як киянину, не цікаві ці екскурсії живучи в місті або з народження, або не один рік? Хрещатик такий само гарний, але не цікаво, скляний міст бачили купу разів, Русанівська набережна вже не новинка. Повірте, ви помиляєтесь. Кожен киянин не обійшов найцікавіші місця, про які, певно, знають лише ті, хто пройшов столицю вздовж і впоперек. Наступні декілька хвилин вас здивують краєвиди та незвичайні місця Києва. Далі на ikyyanyn.
Косий Капонір
Неймовірна споруда, яка була зведена у 1844 році, і й досі тримає оборону. Насамперед вона була збудована в якості додаткового елементу Госпітального укріплення Київської фортеці (Київська фортеця – укріплення та оборонні споруди, що слугували Києву з V століття). Оскільки споруда, яку побудувала мала асиметричну будову вона отримала назву “косий”. З 1844 року Косий Капонір використовували в різних потребах. В період 1863-1864 років вона стала місцем перебування польських в’язнів, яких було заарештовано внаслідок польського повстання. У 1865 році споруду обладнали як в’язницю суворого режиму для політичних в’язнів. І була будинком для злочинців до 1918 року. До 1930 року Косий Капонір був приватним помешканням і складом, але в тому ж році він став музейною експозицією. Після Другої світової війни місцина стала приміщенням для взуттєвого підприємства, але не надовго, через те, що влада не бачила можливості, щоб споруда слугувала для особистих потреб. Тому у 1967 році будівлі знову дали звання історичної споруди та відновили філію музею.
З 1991 року і по сьогодні Косий Капонір є історико-архітектурна пам’ятка-музей “Київська Фортеця”. Відвідавши цей музей ви зможете побачити дані про відомих ув’язнених, які сиділи в цій самій фортеці не один рік. Також є карета смертників, в якій відправляли на страту злочинців, і ще, знайдете умови їх утримання. Дана експозиція має назву “Історія використання споруд Київської фортеці”. Знайти це історичне місце можна за адресою: вулиця Госпітальна, 24.
“Будинок із химерами”
Будь-який киянин проходив повз цей будинок і, певно, не один раз. Можливо хтось знає, що знаходиться за дверима, але мало хто з жителів міста відвідав одну з найвідоміших споруд – “Будинок із химерами”. Даний маєток отримав свою назву через страхітливі скульптурні прикраси, які зачаїлись на будівлі.
Розпочалась історія цього будинку у 1901 році, коли архітектор Владислав Городецький побудував собі його як житло. Багато хто вважав, що ділянка є непридатною для будівництва, через крутий схил. Але професіонал своєї справи довів, що можливо будь-що, головне до цього підійти з правильного боку. Звичайно стиль такої будівлі є не характерним для XX століття, але, як ми вже знаємо, його робили для особистих потреб. На жаль, у 1912 році архітектор був змушений закласти своє майно через скрутне становище, яке його настигло ще у 1911 році. Городецький мав надію, що зможе викупити свій маєток, але цього так і не сталося. І вже у 1913 році будинок, який був побудований власними силами та для особистого проживання, було викуплено бурякоцукровим рафінадним заводом “Благодатинське”. І так, архітектор, який вклав у споруду всю душу, втратив його. Майже за століття “Будинок із химерами” побував у власності багатьох людей, але, в кінцевому результаті, став музейним експонатом, на який приходять подивитись туристи з різних куточків світу.
Але, звичайно, кожен незвичайний будинок, який вражає своєю архітектурою має свої легенди. Найвідоміший маєток Києва не виключення. Перша з них – це те, що Владислав Городецький збудував його після смерті своєї доньки, яка, начебто, за однією версією втопилась у Дніпрі, а за іншою у Середземному морі. Тому всередині будинок повинен був символізувати підводне царство, де спочиває його люба донька. Хоча одразу є спростування цієї версії, оскільки, як відомо, донька архітектора під час проєктування і будівництва була жива, і мало того, пережила свого батька на не одне десятиліття. Наступна легенда стверджує, що Городецький збудував цей маєток через парі. Архітектор оголосив, що має намір побудувати на ділянці будинок, але його намір не здався можливим, тому чоловік заклав парі, що зможе звести маєток за два роки. І, якщо ця версія є правдивою, то парі таки було виграно. І остання думка, що після того, як Владислав Городецький був змушений покинути свій дім, він наклав на нього прокляття, через яке всі, хто буде володіти маєтком ніколи не будуть щасливі. Лише повноправні нащадки Городецького зможуть жити разом із химерами. Але яка з цих легенд є правдивою і чи взагалі є якась неймовірна історія будівництва, ніхто достеменно не знає. Однак, легенди для того й існують, щоб жодна людина не дізналась правду.
Відвідати цю місцину може кожен за адресою: вулиця Банкова, 10.
Київський автобусний парк №7
Ще одна з місцевість, про яку мало хто знає, і де побувало ще менше людей. Однак, відвідуючи київський автобусний парк №7, відчувається, наче час завмер, або відбувся апокаліпсис, який не помилував жодну людину на Землі. Також його охрестили кладовищем автобусів, що також є правдою. В даному парку “відпочивають” застарілі або зламані автобуси.
У середині 1960-х років, було прийнято рішення збудувати якомога далі від центру міста автопарк для автобусів, куди кожен водій повинен буде їхати після кінця зміни. І вже у 1973 році, через вісім років, будівництво, нарешті, було завершене. Парк має вигляд гігантського корабля прибульців, варто зауважити, що споруду зводили в часи, коли вся країна марила космосом, тому і не дивно, що вона має таку подобу. Але, у 1980-х роках, її вважали інноваційною будівлею. На жаль, починаючи з 1990-х років, через економічну кризу, яка з’явилась в наслідок розвалу СРСР, міжнародні рейси стали неможливі, а вже у 2005 році було скасовано обслуговування міських маршрутів. До 2015 року, автопарк слугував як місце для збереження понад 900 одиниць громадського транспорту, яке було не придатне до експлуатування. Після виявлення, що будівля є аварійною, її зовсім закрили. Враховуючи, що місце буде простоювати без використання, влада прийняла рішення знести його і побудувати на його місці щось інше, однак незгодні громадяни створили петицію, яку підписали 10 000 киян, і закликали зберегти унікальну споруду.
Як ми бачимо, київський автобусний парк №7 й досі на своєму місці, яке може відвідати будь-яка людина, і відчути неймовірну атмосферу кладовища автобусів, які не один рік охороняють спокій свого прихистку на вулиці Бориспільській, 15.
“Дзеркальне Поле”
Останнє місце, яке вже є сучасним витвором мистецтва – “Дзеркальне поле”, яке було відкрите для відвідування у 2020 році. Дана інсталяція – це символ дерева життя, яке показує, що все у світі єдине, однак його дуже легко поламати. В основу проєкту була покладена історія Бабиного Яру, де під час Другої світової війни загинуло від 70 000 до 200 000 людей різних статей та віку. “Дзеркальне Поле” стоїть на подіумі з дзеркального диска, на якому розташовано десять колон. Головний символ цього експонату – це кулі того самого калібру, що й були в нацистів, які розстрілювали жителів Київщини. У сам подіум було встановлено орган, для якого розробили алгоритм, що переклав імена загиблих на іврит, і з них було взято першу букву, які мають свою висоту. Поєднуючись, ці звуки створюють неймовірну аудіо композицію, яка лунає кожного дня. Побачити витвір мистецтва і прислухатись до музики, яку для нас виконують полеглі, можна на вулиці Юрія Іллєнка, 46А.
Кожне місце в Києві, має свою історію, її варто лише роздивитись, зрозуміти й ніколи не забувати. А в майбутньому, передавати це знання своїм нащадкам, щоб історія була вічною.