Столичний метрополітен став притулком для тисячі мешканців міста та переселенців. Як живуть люди у “підземці” і про що мріють, читайте у нашому матеріалі на сайті ikyyanyn.com.
Новий дім
У перші дні бойових дій метро стало найбезпечнішим місцем у місті. В першу чергу це стосується підземних станцій, які були побудовані ще за часів “холодної війни”. За словами фахівців, вони можуть витримати навіть ядерний удар.
До речі, коли стався повітряний удар поруч зі станцію “Лук’янівською”, уламки ракети пошкодили фасад будівлі, проте люди, які знаходяться під землею, залишилися неушкодженими.
До речі, для багатьох киян підземка стала новою домівкою. Адже живуть вони тут практично постійно. При цьому метро безкоштовно працює в режимі перевезень. Зокрема поїзди курсують з інтервалом у сорок хвилин. Однак працюють не всі станції. Адже насамперед підземка у воєнний час стала притулком для мешканців столиці, які приходять туди ближче до вечора. Люди дуже налякані обстрілами, які зазвичай дуже сильні саме в ночі та під ранок.
Кияни вже облаштовували свій побут під землею. Сплять в палатках та на матрасах на підлозі. Люди принесли до метро ковдри та подушки. В “підземці” навіть зробили спальні вагони. Там здебільшого сплять літні люди.
В метро працюють туалети і є питна вода. Крім того, волонтери забезпечують людей засобами гігієни та їжею. Також в метро можна зарядити телефони. Працює інтернет. Є електрочайник, який використовують один на всіх. Щодня в метро діти малюють на аркушах війну, а дорослі читають новини.
Багато людей приходять у підземку на ніч разом із домашніми тваринами. По станції розставлені миски з водою, також є корм для тварин, який приносять волонтери.
Думки та мрії киян, які ховаються в метро
Киянка Ірина досі не вірить, що Росія напала Україну. Жінка не може збагнути за що українців так ненавидять. За її словами, війна закінчиться тільки перемогою нашої країни. Залишати укриття вона поки не збирається. Адже їхати їх нікуди. Крім того, немає грошей, а за станом здоров’я вона не може працювати.
Кияни, які переховуються в метро, зізнаються, що всі, хто зараз знаходяться в підземному притулку вже стали добрими знайомими та навіть потоваришували. Статуси і соціальне становище з початком війни перестали мати жодне значення. Люди чекають тільки закінчення війни.
Киянин Олександр вірить у перемогу України завдяки нашим військовим. Він впевнений, що перемога України, то лише питання часу. Адже у нас дуже сильні воїни.
Олександр зі своєю родиною спускається в метро у нічний час, бо переживає за своїх маленьких синів та дружину Катерину. Дружина відмовилася їхати за кордон без чоловіка, тому всі разом вирішили дочекатися перемоги в Києві.
До речі, саме через віру у перемогу нашої армії, в Києві залишилася мешканка столиці Оксана. Після війни жінка хоче допомагати відбудовувати українські міста. Вона мріє, що Київ та інші міста нашої країни стануть ще кращими та красивішими.
