Аптечна справа у Києві починає свою історію на початку 18 століття. Цікаво, що на місці Київської міської ради раніше знаходилася одна з найпопулярніших аптек Києва. Але вона не була найстарішою, адже вона виникла на півтора століття пізніше від першої столичної аптеки. Далі на ikyyanyn.
Спочатку обслуговували лише військових
За дослідженнями істориків, перша аптека була відкрита у 1709 році в районі Печерська. Однак, хронологію фармацевтичних закладів заведено розпочинати з 1715 року, коли з дозволу тодішнього імператора Петра І при шпиталі було відкрито аптеку, яка обслуговувала виключно військових.
Варто зауважити, що у ті часи влада Києва різними пільгами заохочувала відкриття аптек. При цьому найбільш привілейованими вважалися іноземні підприємці.
Аптекарям дозволялося не служити в армії, а також вони були дуже поважними людьми. Практично всі аптекарі володіли статусом почесних жителів міста. Для того, щоб відкрити аптеку, потрібно було мати на це кошти, а також відповідний диплом. Але одного документа про закінчення медичного закладу було замало. Потрібно було ще певний час побути стажером у визначеній аптеці, а потім отримати атестацію.
Першою приватною аптекою вважається заклад на Подолі, який відкрив у 1728 році німець Йоган Гейтер. Протягом тривалого часу нею та іншими новими аптеками міста володіла родина Бунге. Варто зазначити, що представники цієї сім’ї вписали своє ім’я в історію Києва не тільки як аптекарі. Наприклад, Микола Християнович Бунге був міністром фінансів у Російській імперії та сприяв тому, що у державі було скасовано кріпацтво. Також у другій половині 19 століття він обіймав посаду ректора Університету Святого Володимира (пізніше названого Київським національним університетом ім. Т. Г. Шевченка).
Перша приватна аптека у старій будівлі на Подолі проіснувала сто років. На початку 19 століття тут відбулася пожежа, через яку стіни та дах зазнали настільки великих пошкоджень, що згодом аптеку довелося знести. На жаль, новозбудована будівля використовувалося як аптека менш як 20 років. Потім фармацевтичний заклад звідси прибрали.
Уже у 1980-х роках у цій будівлі було вирішено відкрити музей аптечної справи. Завдяки експозиціям відвідувачі можуть відчути атмосферу тогочасної фармацевтики, побачити який вигляд мали пігулки та як взагалі виробляли ліки. До речі, до кінця 19 століття майже всі ліки виготовляли лише на основі натуральної сировини рослинного або тваринного походження.
Хрещатик – вулиця аптек
Слід також зазначити, що міська влада захищала інтереси фармацевтів, тому перш ніж відкрити нову аптеку, підприємець повинен був отримати дозвіл від власників вже існуючих аптек. Тому у другій половині 19 століття у нашому місті налічувалося лише 14 аптек. Багато з них знаходилися на Хрещатику та належали іноземцям.
Наприклад, поряд з вулицею Трьохсвятительською знаходилася аптека Волька Розенфельда, а ближче до Бессарабки аптеку тримав Адріан Філіпович. Поряд з нею знаходився аптечний кіоск, відкритий професором Університету Святого Володимира Миколою Неєзе. Також на Хрещатику були аптеки Альберта Зейделя, Іогана-Сігізмунда Ейсмана та Адольфа-Якоба Марцинчика.
Останній був досить прогресивним і у роботі фармацевта часто впроваджував різні новинки. Це могло бути як виробничі інновації, так і торговельні.
Аптека Марцинчика знаходилася у будинку, який було підірвано під час Другої світової війни радянськими підпільниками. Після звільнення Києва тут збудували нову будівлю, у якій було розташовано міську раду.
Варто також додати, що після приходу до влади більшовиків аптека Марцинчика змінила назву, але її значення так і залишалося вагомим. Тут знаходилася відомча аптека НКВС.
