Точна дата заснування Києва, як і достеменне пояснення етимології назви міста невідомі. Це й не дивно, адже столиця України має тисячолітню історію, а землі ці населяли найрізноманітніші племена. Водночас існує багато легенд, переказів та наукових досліджень на цю тему. Покоління дослідників намагаються розв’язати цю загадку та віднайти першоджерело, з якого постало місто. Про давні та сучасні версії розповідаємо в статті на ikyyanyn.
Легенда Нестора Літописця та стародавні свідчення
Люди заселили землі сучасного Києва тисячі років тому. Так, близько 25000 років до н. е тут розташовувалась Кирилівська стоянка, про що свідчать залишки кісток мамонтів, на яких полювали тодішні поселенці. Територія стоянки була завбільшки з футбольне поле, а деякі знайдені кістки мали орнаменти, що свідчило про їх використання для духовних практик.
Першими осілими племенами тут стали трипільці, життя яких розвивалось на теренах Київщини близько 5000 токів тому. Вони збудували городище на Кудрявці.
Згодом сюди прийшли арії – предки слов’ян. Оселилися вони на сучасній Оболоні та сприяли утворенню торговельного центру Наддніпрянщини в цій місцевості. Про це свідчать знахідки тогочасних римських монет, з якими арії вели торгівлю. В певний момент часу виникла назва міста – Київ, що збереглась до ХХІ століття, але точний час її появи залишився невідомим.
Власне, найбільш поширену легенду про назву та заснування міста знаходимо у Нестора Літописця, який в ХІ столітті написав наступне:
«Було три брати: один ім’ям Кий, другий — Щек та третій — Хорив, а сестра їхня була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щековиця, а Хорив — на третій горі, що прозвалася по ньому Хоревицею. І побудували містечко на честь старшого свого брата і назвали його Київ».
Цікаво, що схожу історію містять вірменські «Історії Тарона», датовані ще VIII ст. Автором цих текстів був Зеноб Глак, який описав заснування трьох міст в країні Поляни трьома братами – Куаром (Кий), Мелтеєм (Щек) і Хореаном (Хорив). Історія надзвичайно схожа, але це теж легенда, не підкріплена фактами та датами.
Є навіть ще більш ранні свідчення про майбутній Київ. Так, описуючи у ІІ столітті міста, що розташувались уздовж течії Дніпра, давньогрецький учений Клавдій Птолемей вказав такі назви, як Азагорій, Амадока, Сар, Серим та Метрополь, а також їх географічні координати.
Ґрунтуючись на цих даних, дослідники ототожнили міста Азагорій, Сар і Метрополь із першими поселеннями в районі сучасного Києва. Назва Азагорій співзвучна назві Загір’я, що є відповідником сарматського слова «ківи» («гори»). Можливо, Києвом було місто Сар, адже у Х столітті візантійський імператор Костянтин Багрянородний згадував його як Самбатас.
Так чи інакше, згадок міста у давніх хроніках та літописах багато, хоча науковці й схиляються до думки, що заселення цих земель було ще давнішим, лише немає письмових свідчень про це.
Інші назви міста
Варто зазначити, що в писемних джерелах Київ дійсно зустрічається під різними назвами. Одна з них – Данпарстад, тобто місто на Дніпрі. Так його називали готи та скандинави. Відомо, що у ІV ст. н. е. Данпарстад був столицею імперії готів.
Візантійці дали місту іншу назву – Самватас або Самбатас, що має декілька пояснень:
- слов’янське слово «суводь» означає впадання багатьох великих та малих річок у велику ріку;
- з фінської мови це слово може перекладатись як «межа рівнини»;
- російський історик Карамзін розшифрував його як «сама матір», тобто матір міст Руських.
Варяги ж називали місто Кнеугард, Кіенугард або Кьонугард. Така назва могла заявитись як від усного переказування слов’янського слова «Киянгород», тобто «місто киян» або «місто Кия». Водночас варязький термін «кьона» означає «човен». Відповідно назву можна перекласти як «місто човнів». У той час у Києві завжди було багато човнів, які курсували Дніпром, а ще існувала легенда про Кия – перевізника, який наводив мости між різними світами.
Таким чином, попри чітку позицію Нестора Літописця, існує багато інших теорій та пояснень. На жаль, легендарний літописець не вказав ні точних дат життя братів, ні їх біографії. Тож, науковці досі сперечаються чи були вони реальними, а якщо так – то коли саме могли жити на теренах сучасного Києва.
Сучасні етимологічні дослідження
Дослідження щодо етимології назви столиці України продовжуються й досі. Так, ще одне відкриття привело до саамського слова «київ», яке перекладається як «кам’яний масив, що виступає з води». Саами – це нащадки давнього східноєвропейського народу, який заселив береги Північного Льодовитого океану після відступу льодовика. Їх топоніміка дала такі сучасні назви, як Кольський півострів («коль» означає «риба»), Соловки (острови) та Кий-острів (острів на воді).
Сучасний дослідник Віктор Янович запропонував версію, відповідно до якої місто було засноване легендарними предками скіфів Тарчитаєм та його синами Колоксаєм, Арпоксаєм та Липоксаєм. Відповідно, вимальовується паралель між Колоксаєм та Києм, Арпоксаєм та Щеком, Липоксаєм та Хоривом. Проте, на думку дослідника, слово «кий» є не ім’ям, а професією перевізника через Дніпро. Річ у тім, що києм називали палицю для управління човнами.
Так чи інакше, але саме назва Київ закріпилась за таємничим містом на Дніпрі, яке стало відомо всьому світові як столиця України.