Чума — смертоносна хвороба, яка назавжди залишила негативний слід в історії Києва. Вона забрала тисячі життів людей і викликала у них відчуття сболю, страху та паніки. Найгірше було те, що її неможливо було вилікувати. Ця епідемія розпочалася 1770 року, коли Російська імперія вела війну з Османською імперією. Докладніше про це на ikyyanyn.
Як у Києві з’явилася епідемія чуми?
Згідно з історичними відомостями, в XVIII столітті бої між військами Османської та Російської імперій відбувалися у Молдові. Саме там з’явилася «морова виразка» — чума. Внаслідок переміщення військових вона почала поширюватися в інші регіони. Незабаром про це захворювання дізналися у всій Європі, у тому числі й на території сучасного Києва. Місцеві жителі вперше почули про нього з боку річки Дунай, але ознаки нової інфекції виявили не одразу. Наприкінці серпня 1770 року страшна хвороба з’явилася в історичному районі Києва — Подолі.
Люди казали, що чумою заразився купець, який повернувся додому після поїздки з-за кордону. З тих пір у багатьох місцевих жителів почалося погіршуватись самопочуття: з’явився головний біль, слабкість, нудота, висипання на шкірі та відбувалося підвищення температури тіла. За рішенням міської влади у місті ввели карантин. Людям було заборонено виходити на вулиці без важливої потреби. Але інфекція настільки швидко поширювалася, що навіть карантинні обмеження не допомогли її зупинити.
Куди відправляли хворих і як рятувалися інші люди?
У період епідемії з 1770 – 1771 року тисячі киян зверталися до лікарів за невідкладною медичною допомогою. Їх лікували Іван Полетика, Сила Митрофанов, Данило Самойлович… Але їх зусиль було недостатньо для того, щоб упоратися з величезним потоком пацієнтів та залишити поширення чуми. Вже через кілька тижнів після появи інфекції у місті значно підвищився рівень смертності.
Захворілих киян відправляли до лазаретів, лікарень та до будівлі, яка нині є Верховним судом України. Масштаб епідемії був жахливим. Кількість хворих була настільки великою, що кожного дня вмирало сотні людей. До того ж, заражені чумою знаходилися приміщеннях з великою кількістю пацієнтів, де практично неможливо було вижити.
Здорових людей намагалися ізолювати, наприклад, багатьох відправляли на Труханів острів, де заздалегідь для них створили курені (невеликі будівлі для тимчасового проживання). А з настанням холодів вони переселялися до спеціальних приміщень. Щоб зігрітися, вони розводили багаття на вулиці, обкурювали себе димом та топили дровами у будинках. А от заможні кияни в період епідемії переселялися до своїх заміських котеджів.
Взимку з 1770 до 1771 року кількість заражених почала зменшуватися. У цей період влада Києва ввела жорсткіші обмеження, наприклад, існувала заборона на в’їзд у місто тим, у кого виявляли ознаки чуми. Але незабаром такі заходи почали дратувати місцевих жителів, тому вони влаштовували протести в центрі міста.
Що було основною причиною швидкого розповсюдження інфекції?
У період епідемії чуми людям було заборонено часто виходити зі своїх будинків, вести трудову діяльність та спілкуватися з іншими, оскільки можна було заразитися. Багато хто дотримувався цього правила, але хвороба все одно продовжувала швидко поширюватися. Як пізніше виявилося, це відбувалося через людську жадібність.
Щоб зупинити швидке поширення чуми, влада закликала людей не брати речі хворих. Але на жаль багато хто ще не знав про важливість санітарії, тому порушував карантинні обмеження. Внаслідок цього у Києві почалося мародерство. Здорові люди забирали речі хворих на чуму і вивозили їх з міста або десь ховали. Таким чином вони поширювали смертоносні мікроби.
Як кияни захищалися від смертоносної інфекції?
Наприкінці XVIII століття ще було ефективних захисних засобів від інфекційних хвороб. Тому коли в Києві почалася чума, люди використовували нетрадиційні методи медицини. Корисним захисним засобом на той час був оцет — ним натирали тіло. А в якості антисептика кияни застосовували камфору у вигляді білого порошку незважаючи на те, що її було важко знайти. Заможні жителі міста носили камфору під одягом та робили розчин з водою, який втирали у шкіру обличчя та голови.
Не менш важливою умовою захисту від чуми було дотримання здорового раціону. Київські лікарі радили людям їсти фрукти та овочі з великою кількістю вітамінів, наприклад, буряк, капусту, крупи (гречку) та пити воду з оцтом.
