Олексій Михайличенко – це людина, яка попри значні невдачі, завдяки своїй амбітності та наполегливості все ж змогла прорватися до своєї мрії. Далі про футболіста на ikyyanyn.
Ранні роки та непростий початок
Олексій Михайличенко – відомий радянський та український футболіст київського “Динамо”. Народився Олексій 30 березня 1963 року в Києві, в простій робітничій родині. Батько Олексій Васильович Михайличенко був слюсарем, мати Віра Яківна Михайличенко – фотохіміком заводу “Київприлад”.
Любов до футболу у хлопчини була з самого дитинства. Юнак годинами міг грати на вулиці у м’яча, намагаючись відтворити трюки відомих футболістів. Найулюбленішим тоді був футболіст “Динамо” Матвій Бобаль. Бачачи потенціал та бажання дитини, батьки вже в десять років віддали його до спортивної школи “Динамо”, проте початок кар’єри був не надто безхмарним та легким. Тренерський склад не подавав великих надій на юнака, адже вважали, що він дуже худий, малий та ще й повільний. Ще зовсім молодий Олексій міг би запросто здатися, але ж ні, він продовжив ще дужче працювати і це дало свої плоди, адже незабаром його все ж помічають та приймають на лаву запасних. Грав тоді він досить непогано, проте закріпитися в основному складі йому ніяк не вдавалося. Очікував хлопець цього моменту цілих п’ять років. Тоді головним тренером збірної Радянського Союзу “Динамо” став Юрій Морозов, який вперше і допустив хлопця в основний склад. В першому своєму дебютному матчі хлопець гарно себе проявив, забивши гол, також Олексію довелося пограти в сезоні, де він забив ще три голи. Попри значний успіх на полі, все ж хлопцю так і не вдалося закріпитися в команді, адже повернувся тренер Валерій Лобановський, який поставив хлопця грати в підміні. Ці складнощі одного разу ледь не призвели до переходу в московське “Динамо”, проте цього так і не сталося.
Але незабаром доля все ж усміхнулася Михайличенку та він потрапив у команду. Це сталося через серйозну травму основного гравця Івана Яремчука. Олексій не впустив цієї можливості та гарно проявив тоді себе. Саме в цей період чоловік виграв свої перші трофеї, ставши чемпіоном та володарем Кубка СРСР.
Зірковий час
Успіх не змусив на себе довго чекати, тому вже у 1986 році футболіст опинився у статусі найкращого бомбардира, забивши в сезоні 12 голів та став переможцем Кубка володарів кубків. У наступному сезоні ситуація повторилася і Михайличенко знову отримав статус найкращого бомбардира, забивши 9 голів. Вже у 1988 році, за версією тижневика “Футбол”, Олексій Михайличенко став найкращим гравцем СРСР.
Невдовзі доля змінила координати, і Олексій перейшов до італійського клубу “Сампдорія”. Там відразу ж потрапив до однієї із найсильніших команд, де також провив свої здібності, допомігши команді завоювати перший в історії чемпіонський титул, крім того, футболіст став чеспіоном. Проте довго він там не затримався, адже зрозумів, що італійський клуб зовсім те, що йому потрібно, тому вже у 1991 році чоловік перебрався до Шотландії, ставши гравцем одного з найсильніших клубів ліги – “Рейнджерс”. Тут він швидко освоївся. Впродовж п’яти років виграв багато місцевих чемпіонатів та турнірів. Проте футболіст піддавався постійним значним травмам, тому у 1996 році залишив футбольну кар’єру.
Тренерська кар’єра
Після футбольної кар’єри, Михайличенко повернувся до рідного “Динамо” та продовжив займатися тренерською діяльністю, увійшовши тоді до тренерського штабу Валерія Лобановського. Після його смерті у 2002 році Олексій обійняв посаду головного тренера. Під його керівництвом кияни тоді виграли два чемпіонати та Кубок України, але після невдалого початку сезону 2004-2005 років Михайличенка відправили у відставку.
Того ж року Олексій очолив молодіжну збірну України, де також зробив неабиякий вклад у її розвиток. Вже у 2008 році чоловік очолив основну збірну України. Проте після не зовсім вдалої гри, залишив посаду. У 2011 році знову повернувся до “Динамо”, де зайнявся адміністративною роботою. У 2019 році Михайличенко знову став головним тренером команди “Динамо”, проте після її поразки, його було звільнено.