Імунітет надзвичайно важливий для повноцінного функціонування організму, адже саме він адаптується під умови навколишнього середовища та бореться з бактеріями, тим самим не дозволяючи нам захворіти. Але є й недуги, які людський організм переносять важко чи взагалі не переносять — тоді на допомогу приходить штучний імунітет. Про те як Національний медичний університет в Києві винаходив штучний імунітет, далі на ikyyanyn.
Що таке “штучний імунітет?”
Імунітет — це складна система захисту організму від інфекційних хвороб, яка дозволяє нам виживати в умовах постійних загроз. Відомо, що людський організм має два основні типи імунітету: природний і штучний. Природний імунітет ділиться на вроджений та набутий. Вроджений імунітет людини з’являється ще до народження завдяки антитілам, які передаються від матері. Це дозволяє новонародженим бути стійкими до багатьох інфекцій, наприклад, до збудника чуми собак.
Набутий імунітет формується в результаті перенесення інфекційної хвороби. Після того, як організм подолав інфекцію, він виробляє антитіла, які здатні швидко реагувати на повторне потрапляння збудника. Наприклад, перехворівши на кір або вітряну віспу, людина, як правило, більше не хворіє на ці недуги.
На відміну від природного, штучний імунітет створюється шляхом вакцинації. Вакцини містять ослаблені або вбиті збудники хвороб, які, потрапляючи в організм, викликають легку форму захворювання. Це активує вироблення антитіл, що формує стійкість до хвороб. Так, наприклад, під час пандемії COVID-19 у Києві були використані вакцини, які дозволили багатьом киянам уникнути важких ускладнень та смерті від цього вірусу. Вакцинація стала критично важливою в боротьбі з пандемією, адже вона дозволяє знизити рівень захворюваності та смертності.
Крім COVID-19, штучний імунітет активно застосовується для профілактики багатьох інших інфекційних захворювань, таких як поліомієліт, дифтерія, краснуха та паротит. Успішна вакцинація проти цих хвороб врятувала життя тисячам людей і стала основою для формування колективного імунітету в суспільстві. Наприклад, введення вакцин проти правця стало стандартною практикою, адже це захворювання може призвести до серйозних наслідків і навіть смерті.
Поява перших вакцин у світі та їх винайдення у Києві
Історія вакцин і вакцинації розпочалася в XVIII столітті, коли англійський лікар Едвард Дженнер у 1796 році створив першу вакцину для захисту від натуральної віспи. Його відкриття поклало початок епохи, коли людство вперше отримало можливість протистояти небезпечним інфекціям. Згодом знання про імунітет і захворювання продовжували розвиватися, ведучи до створення нових вакцин, які змінили хід історії.
В Україні, зокрема в Києві, також були зроблені важливі кроки у розробці вакцин. Тут народилася вакцина проти туберкульозу, яка почала використовуватися в середині XX століття. Це нововведення стало обов’язковим для новонароджених і суттєво знизило рівень захворюваності на туберкульоз серед дітей. Київські вчені впровадили цю вакцину на національному рівні, що допомогло захистити тисячі малюків.
Крім того, у Києві була розроблена вакцина проти гепатиту B, яка стала частиною національного календаря щеплень. Завдяки зусиллям медиків та науковців, вакцинація проти цього захворювання стала доступною для всіх, а це дозволило значно знизити його поширеність в Україні.
Не можна не згадати й про вакцину проти поліомієліту, яка була розроблена в столичних наукових установах. Це стало основою для національної програми імунізації, що призвела до значного зменшення випадків цього небезпечного захворювання.
Вакцина проти COVID-19 — розробка Національного медичного університету в Києві
У буремні часи, коли пандемія COVID-19 змінила наше повсякденне життя, Київ став одним із центрів наукових зусиль у боротьбі з цим невидимим ворогом. У Національному медичному університеті розпочалася інтенсивна робота над розробкою вакцини. У стінах університету, об’єдналися зусилля вчених, які намагалися знайти ефективні рішення для захисту населення.
Кожен день у лабораторіях університету був сповнений досліджень і експериментів. Команда професора Комісаренка зосередилася на розробці мРНК-вакцини, намагаючись зрозуміти, як ця технологія може допомогти створити надійний захист від вірусу. Саме в цей час відчувалася непохитна рішучість науковців, які, усвідомлюючи всю відповідальність, прагнули зробити свій внесок у глобальну боротьбу з пандемією.
Паралельно з науковими дослідженнями, фармацевтичні компанії в Києві активно готувалися до виробництва цієї вакцини. Завдяки співпраці з компанією “Дарниця“, що взяла участь у програмі трансферу технології мРНК, в Україні з’явилася можливість не лише розробити вакцину, а й виробити її вітчизняними силами. Це стало справжнім проривом, адже до цього моменту Україна імпортувала вакцини, не маючи власних потужностей для їх виробництва.
Київ став важливим центром розробки та виробництва вакцин, зокрема проти COVID-19. Завдяки зусиллям Національного медичного університету та співпраці з фармацевтичними компаніями, Україна отримала можливість не лише реагувати на виклики сучасності, але й забезпечити власне населення надійними засобами захисту.