Кожне місто оповите таємними історіями. Ніколи не буде відомо чи правдиві вони, чи відбувались насправді описані в історії події, однак навіть легенди – це частина життя кожного. А вірити у них чи ні – справа особиста. Далі на ikyyanyn.
Чому гора має таку назву?
У столиці налічується тринадцять Лисих гір, однак у цій статті піде мова про ту, яка знаходиться біля метро “Видубичі”. Кожне містичне місце має безліч теорій її створення та назви. Лиса гора, звичайно, має свої. Свою назву, за першою теорією, вона отримала через те, що верхівку постійно випалювала блискавка. Боги, за повір’ям, направляли свою силу у місце скупчення нечистої сили. Друга теорія, тому що наші прадіди-язичники, які проживали на території Київщини, вирубували на горі дерева, оскільки їм потрібна була місцина для проведення обрядів. Третя – на місцях великої сили не росте рослинність, і саме через це пращури обрали її для своїх Святилищ та Капищ.
Містична історія
Всі знають, що за ще однією легендою Київ заснували Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь. І на цьому міфі базується ще одна, що саме на ній проживала Либідь.
Лиса гора, за повірянням, осередок сили, для когось доброї, а для когось лихої. Ще до того, як до Київської Русі прийшла християнська віра, начебто, існувала ще якась незвідана релігія. І жерці, які сповідували її, жили у її підземеллях та зберігали там своє золото. А виходячи на поверхню вони поклонялись своїм богам. Але потім їх місце зайняти християнські ченці й звели підземний монастир, пов’язавши його таємними ходами з Печерською Лаврою.
За легендою, на горі збирались відьми та проводили шабаші. Однак вони були не єдиними відвідувачами. До цієї компанії входили мертві гулящі жінки та вся ймовірна нечисть, які приходили підпитуватися наявною енергією. Через кількість таких повірянь, кожна частина гори мала свою назву. Русалчин яр – це перша, оскільки в озері, яке розташовувалось на ній, проживали русалки. Друга – це Відьмин яр, неважко здогадатись, що на неї приходили всі відьми з околиці, а заодно й вся нечисть, певно виступала супроводом для дам. А третя – Мертвецький гай. На тій частині гори знаходились старовинні й містичні поховання.
Окрім містичної сили Лиса гора має астральний світ, де духи можуть матеріалізуватись. І один з фактів такий, що на неї приходили правителі з багатьох країн, у радянські часи, й шукали істини, а деякі загадували бажання. Також 1990 роки, під час війни Тибету з Китаєм, на гору приходили ченці, яких відправляв Далай-лама, щоб ті молились про припинення кровопролиття. І на третій день ритуалів, які проводили монахи, правитель Китаю заснув вічним сном.
Місце прихистку та вічних поховань
Лиса гора стоїть на кістках, оскільки у 1240 році, коли хан Батий прийшов на наші землі, а кияни намагались врятувати своє життя у печерах від його нашестя, правитель наказав замурувати всі виходи. Через це сотні людей помирали довгою та болісно, і
залишились там навіки.
Захист від ворогів
У часи правління Петра I розпочалось будування форту, яке повинно було захистити місто від нападів ворогів, які хотіли загарбати родючі землі. Для цього були розроблені резервуари з водою, які, у разі нападу, повинні були затопити всіх, як ворогів, так і сам форт. Однак, для того аби ніхто не проговорився, всіх робітників було втоплено у тих самих колодязях. Цих людей було понад 3 000 осіб. А ті, хто був у варті форту, залякали сказавши, що будь-кого, хто видасть таємницю, буде розстріляний або засланий до Сибіру.
Гора для страт
Пізніше на ній розташували в’язницю, а у частині, яка мала назву Мертвецький гай, проводили страти. Кількість осіб, яких повісили, налічувала понад 250 людей. Навіть у сучасні часи можна знайти прямокутні ями, які були розраховані для майбутніх жертв. А кожний ранок киян розпочинався з жорсткого видовища – чорна карета через усе місто везла у кабіні пасажирів, яких очікувала смерть. І саме ця гора стала вічним прихистком для душі Дмитра Богрова, який був вбивцею Петра Столипіна. А деякі туристи кажуть, що бачили біля місця його повішання чоловіка у формі. За легендою він блукає місцем своєї загибелі.
У XX столітті Лиса гора стала прихистком для засекреченого військового взводу. І в рапортах вони писали, що зустрічали незрозумілі явища. Багато з них, за легендами, зійшли з розуму та закінчили своє життя самотужки. А деякі бились об заклад, що зайдуть до печер, однак так ніколи й не вийшли, як і ті, хто пішов їх рятувати.
Сучасна Лиса гора
Лиса гора у сучасному Києві має вигляд парку. Залишки форту, який був зруйнований вибухами, стали історичною пам’яткою. По ній проводять екскурсії та прогулянки ті, хто хоче полоскотати собі нерви. Однак вона не є багатолюдною. У вихідний день на ній не зустрінеш мешканців, які вирішили помилуватись краєвидом. Там немає ліхтарів чи місць для відпочинку. На ній досі збираються езотерики, язичники та сатаністи, які проводять свої ритуали. Вона є магнітом для тих, хто цікавиться окультними науками.
Безсумнівно, гора є осередком оповитих містикою історій, однак жодна з них не була підтверджена або спростована, окрім місць поховання та їх жертв, яких продовжують знаходити. У печерах також видобувають різні столітні скарби. Це місце є осередком трагедій, які відбувались багато століть. Дехто вірить у те, що вона є центром магічної сили. Однак більшість мешканців Києва обходять її стороною. А згадки про неї можна знайти на сторінках письменників, таких як Булгаков та його роману “Майстер і Маргарита”. А у засипаних тунелях й досі спочивають безневинні жертви.