У сфері футболу час від часу з’являються люди, які вражають своєю майстерністю та талантом. Однією з таких легендарних особистостей є Валерій Васильович Лобановський, ім’я, яке асоціюється з високою майстерністю та інноваціями. Лобановський не лише проявив свою майстерність як гравець, але також досяг неперевершеного успіху як тренер. Детальніше на ikyyanyn.
Гравецька кар’єра Валерія Лобановського
Валерій Васильович Лобановський – легендарний український футболіст та тренер. Народився 6 січня 1939 року в Києві, в простій сім’ї. Мати була домогосподаркою, а батько – комірником. У дитинстві хлопець захоплювався різною технікою та футболом. Як подорослішав, почав ходити на секцію з футболу в дитячу спортивну школу, а згодом в Київську футбольну школу молоді. Вже в юнацькому віці пішов здобувати освіту інженера в Київський політехнічний інститут, паралельно вступив в лави київського “Динамо”, де і почалася його успішна кар’єра.
Футбольну кар’єру як гравець “Динамо”, чоловік почав в 1957 році в одному з найпрестижніших футбольних клубів України. Там же швидко став ключовою фігурою. Лобановський грав переважно на позиції нападника, відмінно володів м’ячем та вправно забивав голи. Ці навички зробили йому репутацію “небезпечного” суперника. Знаменита подача м’яча, яка має назву “сухий лист” та вважається вищим пілотажем серед футболістів розробив саме Валерій, використовуючи фізичні закони, які він вивчав в інституті. Футболіст володів винятковими технічними навичками та тактичним розумінням гри, що виділяло його на полі. Ігрова кар’єра Лобановського тривала понад десять років, протягом яких він демонстрував свою майстерність як на клубному, так і на міжнародному рівнях, тим самим здобувши чисельні чемпіонські титули та перемоги команди в Радянській топ-лізі. Загалом, у ролі гравця за “Динамо” Валерій став володарем Кубка Радянського Союзу, чемпіоном та срібним призером СРСР.
Також варто зазначити, що Лобановський встиг попрацювати в донецькій команді “Шахтар” та одеській – “Чорноморець”. За свою кар’єру він забив сімдесят один гол, з яких сорок два в “Динамо”, п’ятнадцять в команді “Чорноморець” та чотирнадцять в “Шахтарі”. І хоча ігрова кар’єра Лобановського згодом завершилася, його пристрасть до футболу і жага успіху не зменшилися. Мало хто знав, що його трансформація з гравця на тренера зробить революцію у світі футболу.
Спадщина Валерія Лобановського як тренера
У 1968 році розпочалася його тренерська кар’єра. Лобановський став тренером маловідомого дніпропетровського клубу “Дніпро”. Тут його талант відразу проявив себе, адже через пару років Валерій зміг вивести команду у Вищу Лігу. Цей був тріумф. Вже у 1973 році після цього шаленого успіху чоловіка запросили на посаду головного тренера того ж київського “Динамо”. Тренерська кар’єра в “Динамо” Лобановського мала неймовірний успіх та численні трофеї. За період його тренерства клуб вісім разів ставав чемпіоном Радянського Союзу та шість разів – володарем Кубку. Також “Динамо” двічі ставало володарем Кубку Кубків європейських країн та здобув Суперкубок УЄФА. Такі результати не показував жоден тодішній тренер СРСР.
Тактичний геній
Лобановський був справжнім тактичним генієм. Він мав неперевершене розуміння гри, постійно аналізував і досліджував кожен аспект, щоб отримати стратегічну перевагу. Стратегічний підхід тренера характеризувався детальним плануванням, дисциплінованою організованістю та точністю виконання. Навчання в Політехнічному інституті дали свої плоди, бо звідки він взяв ідею використання наукового методу у тренерстві. Валерій займався точними підрахунками і ніколи не розраховував на випадковість. Під час тренувань приділяв увагу кожному гравцю. З кожним відточував різні схеми, які могли б “зіграти на руку” і тій чи іншій грі. Також в його стратегії були командні дії. На будь-який випадок була серія командних тактик, які реалізовувалися в залежності від обставин. Серед них: високий пресинг, офсайдна пастка та інше. Науковою новинкою в командній грі також був збір та аналіз даних, які він потім використовував для подальшої стратегії гри своєї команди. Це давало чудовий результат. Багато тренерів намагалося повторити ці схеми, але це ніяк не вдавалося, адже у Лобановського вони були більш продумані та “глибші”.
Через нервову та складну тренерську роботу Валерій Лобановський переніс інфаркт, а згодом під час чергового матчу й інсульт. Помер 13 травня 2002 року. Великого футболіста і тренера поховали на Байковому кладовищі з усіма почестями.