У сучасному світі медицина знаходиться на найвищому рівні. Сьогодні можна вилікувати майже всі захворювання, пересадити органи, та навіть допомогти людині ходити, якщо вона втратила кінцівку. Технології як і дослідження не стоять на місці. Зараз вже майже ніхто не лікується настоянками та травами, адже довіра до медицини виросла і можливість зберегти життя переважає над бажанням самолікування.
Але в минулому медицина не була такою технологічною і дієвою. То як Київ боровся з епідеміями, читайте далі ikyyanyn..
Що таке “іспанка”?
Свою назву іспанський грип отримав лише через те, що під час епідемії лише Іспанія не замовчувала інформацію щодо можливості епідемії в усьому світі. І хоч перший випадок був зафіксований в США, тільки Іспанія почала говорити про це на весь світ і підіймати проблему. В травні 1918 року усі газети розміщували криваві заголовки щодо захворювання. В самій лише Іспанії хвороба зачепила 40 відсотків людей, це майже 8 мільйонів. Звідки пішла хвороба ніхто не знає й досі. Вчені постійно досліджують вірус, який змогли отримати з місць заховання хворих. Німецька пропаганда постійно казала про те, що вірус пішов з Іспанії. Сьогодні існує ще одна версія, ніби іспанка зʼявилася в Китаї. Згодом зʼявилася секретна теорія, що це спеціально розроблений американськими військовими лікарями вірус, який передавався солдатами через повітря. Як отримували його солдати? Все дуже просто, їх спеціально вакцинували. Єдиною ж адекватною версією вважали антисанітарію під час війни. Адже бруд, тіла загиблих, та багато іншого могли повпливати на появу вірусу.
Симптоматика іспанки була впізнавано, адже з моменту прояву перших симптомів до смерті могло пройти навіть менше ніж доба. Основними симптомами були висока температура, ломота мʼязів, сильний свербіж очей та плутаність думок. З часом змінюється колір шкірного покрову і ускладнюється дихання, це говорить про те, що процес вже незворотній і людина помирає.
За різними оцінками, за весь період епідемії в усьому світі захворіло і померло від 50 до 100 мільйонів людей.
“Іспанка” в Києві
До Києва ця страшна хвороба прийшла досить пізно, лише восени 1918 року. В цей час уже більшість країн світу боролися з цим страшним недугом. Епіцентром захворювань в Києві став Київський вокзал. Та це й не дивно. На цій площі щодня збиралася велика кількість людей з усієї країни, а також солдати та біженці з різних країн. На той час по офіційним даним в Києві проживало понад 500 тисяч людей, а за даними захворюваности лише в Києві захворіло 700 тисяч людей. Ще 200 тисяч осіб це приїжджі та біженці. Але такі дані не зовсім правдиві, адже не могли захворіти всі люди в місті. На жаль реальна статистика на сьогоднішній день не відома.
Як Київ боровся з епідемією
Київ за все своє існування був у центрі епідемій декілька разів. Ще до іспанського грипу в Києві був тиф. Можливо як раз через тиф, Києву було легше боротись з іспанкою. До того ж після тифу у медиків та київської влади вже був досвід боротьби з інфекційними захворюваннями. До того ж кияни не впадали в паніку і не мали панічного настрою протягом епідемії.
Якщо порівнювати з теперішніми днями, то заходи які впроваджувались в Києві тоді, точно будуть недостатніми і навіть малоефективними. Але на той час, це було піком усіх можливостей цивілізованої країни.
У якості екстреного заходу безпеки київський вокзал став тимчасовим лазаретом. У двох вагонах поїздів було створено пункти медичної допомоги. На жаль таких вагонів було всього два через те, що не вистачало коштів на більше.
Також Київ було закрито на вʼїзд. На той час не зрозуміло чого боялись більше, того що біженці привезуть нові випадки захворювань, або те, що за район вокзалу вийде епідемія і накриє все місто, але такий захід був досить ефективний. Біженців переправляли в інші міста навіть не даючи їм змоги вийти з вагонів. Ті хто зміг хитрістю та обманом лишитися в місто все одно потрапити не змогли, навколо було створено блок пости з лікарями та військовими, які відстежували такі дії і при спробі забратися в місто, транспортували порушника назад на вокзал.
До речі це був період в житті Києва, коли на вулицях була неймовірна чистота. Почалося масштабне прибирання вулиць. Відмивали навіть сміттєві баки. Адже розуміли, що чистота це можливість перемогти вірус. Також добре спрацювала і медична система міста. В кожній лікарні були створені окремі бараки для хворих, а також карантинна зона, щоб перевіряти потенційних хворих. Таким чином усі, хто мав хоч якісь симптоми були направлені на термінову госпіталізацію.
Що цікаво, що медикаментозним лікуванням іспанського грипу не займалися ні в Києві, ні в цілому світі. Адже всі лікарські засоби були безсильні. Тому практикували різноманітні варіанти альтернативної медицини. Хворих занурювали у ванни з льодом, навіть деякі пропонували кокаїн, як метод зниження болю та конвульсій у хворого. Боротьба з епідемією була більше схожа на спробу локалізувати пожежу, а не загасити її.
Що цікаво по всьому місту діяв карантин, але розважальні заклади продовжували працювати в звичному режимі. на іподромі проводили перегони, вистави у театрах показують, і навіть репетиції хору в Українському домі відбуваються за запланованим розкладом. Хоча громадянам рекомендують без потреби не виходити на вулиці і дотримуватись правил особистої гігієни. Це був той період. коли в Києві почали зʼявлятися саморобні марлеві повʼязки на обличчя.
Як все закінчилось
Що насправді стало причиною зникнення інфекції й досі лишається загадкою. Епідемія тривала рік по всьому світу, а потім почала відступати. Лікувати хворобу так і не навчились, але лікарями в різних країнах була розроблена вакцина, якою вакцинували всіх. Вона була направлена навіть не на лікування, а на укріплення імунітету. Автор та склад вакцини так і лишається невідомим й до сьогодні. Звучить дійсно дивно, але епідемія просто скінчилася, без довгої боротьби і створення ліків. В Києві іспанка не створила таких жахливих наслідків як в інших містах України. За увесь час, майже за рік епідемії, хвороба забрала життя 10 тисяч киян. Ця кількість це всього 2 відсотки від офіційно зареєстрованих в місті киян. Якщо рахувати з біженцями та приїжджими то процент стає ще меншим, всього 1,5 відсотка хворих не змогли побороти хворобу. Для порівняння смертність в столицях інших країн становить 25 відсотків від всього населення.
Є думка, що перемогти хворобу допомогли в першу чергу розумні, спокійні та чітко скоординовані дії киян. Ніхто не панікував, не намагався втікти від хвороби, просто всі розуміли, що треба докласти зусиль для того, щоб якщо не перемогти хворобу, то хоча б зменшити кількість захворювань, уберегти близьких та рідних, а також намагатися захистити себе усіма можливими способами. Можливо прийняті керівництвом заходи, допомогли локалізувати хворобу, щоб вона не пішла далі у маленькі містечка в області, адже там допомогти людям було б значно важче.
Нещодавно ми знову вчилися боротись з вірусом і також основний акцент було зроблено на особисту гігієну, не дивлячись на те, що медицина вже пішла далеко вперед. Можна зробити висновок, що можна себе уберегти, якщо дотримуватися елементарних правил, тоді це може врятувати життя не одній людині.
