У XX столітті у Києві було зведено безліч неймовірних споруд. Але не кожен знає хто їх створював, та яка історія життя цих людей. Одним з таких був Авраам Мілецький, або Ава, як його називали друзі. Життєвий шлях чоловіка припав на важкі часи, однак попри все, що випало на його долю, він вижив та став неймовірним архітектором. Далі на ikyyanyn.
Важкі дитячі та юнацькі роки
Народився майбутній архітектор 10 березня 1918 року у Києві. Він зростав у повній сім’ї, однак часи були дуже важкі. Спочатку місто переживає наслідки громадянської війни. Пізніше набирає силу Голодомор 1932-1933 років, ця трагедія не пройшла повз жодного мешканця. На вулицях без духу падали люди, які не мали харчів, а хтось втратив рідних. Пережити такий страшний час було неймовірно складно, однак сім’я Мілецьких витримала це випробування. Також попри події Авраам ходив до київської школи №79, а по закінченню вступив до вищого навчального закладу. Він не знав напевно чим хоче займатись у майбутньому, тому вирішив подати свої документи до двох університетів на різні факультети. Це був будівельний вищий навчальний заклад та режисерський. Але прийшовши на перші пари у Київський інженерно-будівельний інститут (сучасна назва — КНУБА), хлопець зрозумів, що це саме те, чим він хоче займатись. Тому його вибір майбутнього ремесла був випадковий, хоча з самого дитинства мав талант до малювання. А його батько взагалі мріяв, щоб син став інженером-механіком, але, на щастя, все трапилось по-іншому, адже Київ отримав багато неймовірних споруд завдяки архітекторській жилці, яка проявилась під час навчання. Але такого досягнення Авраам би не отримав, якби не його наставники, які були майстрами своєї справи, та надали всі потрібні знання. В університеті хлопця оточували знамениті викладачі: Йосип Каракіс, Володимир Заболотний, Павло Альошин та Олександр Вербицький. А його вірним другом був Віктор Некрасов, який навчався також в будівельному інституті, але пізніше став відомим письменником та дисидентом. Закінчив хлопець навчання у 1941 році, і саме тоді розпочався ще один важкий життєвий шлях для молодого чоловіка.
Часи Другої світової війни та сімейні трагедії
Кожне десятиліття для Авраама було складним, однак чим далі, тим страшніші були події. Після пережитого Голодомору, здавалось, що вже нічого гіршого не може відбутись, але це було не так. У 1934 році помирає його батько, що стало несподіванкою та ще одним шрамом на серці майбутнього архітектора. Пізніше розпочинаються щоденні кровопролиття Другої світової війни. Його сім’я була єврейського походження, тому полювання Гітлера саме на цю націю, стало фатальний для родини Авраама. Спочатку він втратив батька, а пізніше й мати з бабусею. Їх розстріляли у Бабиному Яру. Ця подія зробила з 23-х річного хлопця сироту, а також залишила глибокі рани на серці, які він проніс через все своє життя.
Авраам не збирався залишатись осторонь битв, які забирали тисячі життів щодня, як і його сім’ю. Тому у 1941 році хлопець йде на навчання у Московську воєнно-інженерну академію. Після випуску він стає сапером у технічних військах, але пізніше стане заступником командира саперної роти. Також він був з-поміж тих, хто боровся за визволення столиці від німецьких окупантів у 1943 році. У 1946 році він демобілізувався з лав Червоної армії, але пізніше за його заслуги, героїзм та мужність був нагороджений. Отримав медаль Авраам “За бойові заслуги”, “За оборону Києва” та “За перемогу над Німеччиною”. Але продовжувати свій військовий шлях він не збирався, оскільки вже розумів, що його поклик — це архітектура, і саме з нею він хоче пов’язати своє життя.
Кар’єра архітектора
Часто у сучасні часи можна зустріти студентів, які починають працювати з перших курсів. Таким був і Авраам Мілецький, якій під час навчання намагався отримувати досвід поза інститутом. Його першим місцем роботи стала архітектурна майстерня “Цивільпроект”. Але після закінчення війни та демобілізації він йде до майстерні Анатолія Добровольського, де працював з 1946 року по 1989 рік. Але, звичайно, Авраам не сидів на одній посаді всі 43 роки, однак розпочинати потрібно з меншого, і початок його кар’єри стартував у помічниках. Згодом, у 1950 році, він стає головним архітектором проєктів. Пізніше Авраам вирішив поєднати декілька робіт, тому у 1979 році йде на посаду керівника архітектурної майстерні №11 ГУ “Київпроект”. А у 1985 працює головним архітектором проєктів майстерні №6 ГУ “Київпроект”. Розуміючи, що він може дати якісь знання молодому поколінню, Авраам починає викладати на архітектурному факультеті Київського художнього інституту (сучасна назва — Національна академія мистецтв України), а у 1969 отримує статус професора.
Архітектурна діяльність
Після смерті матері та бабусі у Бабиному Яру Авраам хотів увіковічити пам’ять своїх рідних. Він поставив собі за мету створити концепцію меморіалу жертвам Голокосту, для нього це був важливий проєкт. Однак влада Радянського Союзу довго замовчувала трагедію, яка забрала життя під час цієї трагедії, а також у цей список увійшли події Голодомору та Куренівської трагедії. З цієї причини проєкт Авраама Мілецького не зміг втілитись у життя так, як він цього бажав. Але, попри всі складнощі з просуванням важливих ідей, йому вдалось докласти зусиль до інших справ. Він був одним з тих, хто не лише звільнив Київ від німецької окупації, а й відбудовував його. Авраам брав участь у реконструкції центральної вулиці, яка сильно постраждала не лише від ворожої, а й від радянської армії. На Хрещатику велика частина будівель була зруйнована, а архітектори взялись за їх відновлення. Якісь приміщення були знесені, оскільки вигляд центральної вулиці хотіли змінити, але інша частина пам’ятних споруд отримала друге життя. Однак з масштабних робіт Авраама, куди він вклав багато сил та спогадів, був Парк Вічної Слави. У 1957 році місце було відкрито, а на території височів 27 метровий гранітний обеліск, який став символом та пам’ятником. Він отримав назву Меморіал Вічної Слави, та розташувався на могилі Невідомого солдата. Вздовж доріжки розмістили Алею Полеглих Героїв з 34 могил. Для Авраама це був не лише важливий проєкт, а й вшанування пам’яті тих, з ким він пліч-о-пліч воював на полі бою.
Куди б не зайшли корінні мешканці Києва або гості столиці, неможливо пройти й не побачити хоча б одну роботу, яку виконав цей архітектор. Більша частина його портфоліо складається з визначних будівель, пам’ятників, парків або меморіалів. Не кожен знає історію життя, яку пройшов виконавець, але його роботи, безсумнівно, вражають навіть у сучасному світі. У часи Радянського Союзу було нормою виконувати проєкти у співавторстві, але його ідеї були одними з основних, які пізніше втілились у життя. До його робіт входять:
- Парк Вічної Слави;
- Готель “Москва” (сучасна назва готель “Україна”);
- Палац піонерів та школярів у Києві;
- Проєкт пам’ятника Павла Тичини;
- Проєкт пам’ятника Григорія Сковороди;
- Пейзажна алея;
- Готель “Салют”;
- Автор реконструкції Андріївського узвозу;
- Єдиний крематорій на Байковому кладовищі, форма якого нагадує пелюстки;
- Центральний автовокзал тощо.
Це лише невеликий перелік того, що зробив для нашого міста видатний архітектор, але його роботи виходили за межі Києва. Також він написав дві книги:
- Археологічно-історичний “Парк-Музей “Давній Київ”;
- Книга спогадів “Наплывы памяти”.
На жаль, у 1991 році Авраам Мілецький вирішив покинути свою Батьківщину, оскільки відчував натиск та блокування реалізації його проєктів, які він дуже хотів втілити у життя. Архітектор емігрував до Ізраїлю, де у 2004 році, у віці 86 років, завершив своє існування. Він покинув світ, який намагався його зламати фізично, але його душа залишилась у кожній роботі, що була створена для рідного міста. Кожен киянин може щодня насолоджуватись красою Києва, частково, завдяки роботам Авраама Мілецького. Він намагався зробити світ гарнішим, і у нього це дійсно вийшло.