Софіївка, про яку піде мова, знаходиться в Броварському районі Київської області. Це невеличке село, яке охоплює всього лише 178,8 га. У 2011 році в ньому проживало близько 200 осіб. Можливо, Софіївка й не приманює натовп туристів як її тезка з Умані, а інформації про село як кіт наплакав, історія цих земель має право на існування.
Село було засноване Аркадієм Кочубеєм у 1838 році, він назвав його на честь покійної дружини, княгині Софії. Хто ця панянка та які таємниці приховує Софіївська земля, дізнаймося далі на ikyyanyn.
Археологічні розвідки поблизу села
Поруч села знаходяться два кургани скіфської епохи, науковці вважають, що вони утворилися у другій половині V – на початку IV століття до нашої ери. У 1915 році археолог, історик та етнограф Вадим Щербаківський здійснив археологічну розвідку до курганів й знайшов там раритетні скіфські артефакти, а саме кінські вуздечки та нащічники у вигляді стегна хижого кота з двома лапами.
Ще одна археологічна розвідка 1963 року під керівництвом Юрія Захарчука довела, що поряд Софіївки знаходилося поселення пізньої Трипільської культури, яке історики датують 2650 роком до нашої ери. Під час розкопок археологи знайшли предмети, що належали давнім трипільцям, а саме: зернотерки, глиняні фігурки жінок, фрагменти кераміки, горщики та миски.
Хто володів землями Софіївки?
Від часів Київської Русі до утворення Речі Посполитої землі Софіївки належали різним князям. Після визвольних змагань Богдана Хмельницького землі переходили від гетьмана до гетьмана впродовж двох століть. Останнім гетьманом, який володів Софіївськими землями став Кирило Розумовський, а потім вони перейшли у власність його сина Петра.
У 1823 році Петро Розумовський помер, заповівши Софіївські землі та Згурівський маєток осиротілій онуці княгині Софії Вяземській. Наступного року після отримання спадку, Софія вийшла заміж за Аркадія Кочубея, однак прожили вони в шлюбі лише 11 років. 20 травня 1834 року княгиня Вяземська померла в Орлі від сухот.
Овдовілий Кочубей був приголомшений смертю дружини, але не дав занепасти її статкам, тому близько 1838 року заснував на землях покійної дружини нові села: Аркадіївку, Софіївку та Петрваснік. Князь назвав село Софіївка на честь коханої дружини княгині Софії Миколаївни Кочубей (Вяземської).
Аркадій видав понад сотню земельних наділів для молодих сімей зі Згурівки, а також переселенцям та кріпакам з Гутівського маєтку. В кінці 1838 року Кочубей звів у Софіївці перші 24 будиночки, які одразу заселив кріпаками.
У 1950 році як спадок Згурівський маєток та новоутворені села порівну розділили між синами Кочубеїв, Петром та Василем. Софіївка потрапила під опіку Петра Кочубея, а в 1892 році перейшла у власність його молодшого сина Василя. Так тривало до 1918 року, поки князь Василь не відмовився від всіх своїх маєтків. Він передав свої володіння державі та емігрував до Бельгії.
Що відомо про княгиню Софію?
Вяземська Софія Миколаївна народилася 15 червня 1798 року, а померла 20 травня 1834 року у віці 36 років. Вона була хрещеною матірʼю Павла I та донькою сенатора Миколи Вяземського. Вона ж онука Анни Розумовської та рідна племінниця княгині Марії Кочубей.
Отримавши статки діда Софія вийшла заміж за Аркадія Кочубея. Весілля молодята відбули в селі Диканька, що на Полтавщині. Чоловік завжди вважав її доброю, хорошою та надзвичайно співчутливою людиною, адже отримавши спадок вона одразу кинулася на поміч знайомим та рідним. Все подружнє життя вони прожили в мирі та злагоді не знаючи, що таке сварка. Подружжя ніколи нічого не приховувало один від одного і розумілися без слів, цій парі можна було тільки позаздрити. Тому зовсім не дивно, що по смерті дружини Аркадій вирішив заснувати село, яке назвав на честь коханої жінки.