Київ, столиця України, є одним із найдавніших міст Європи, заснованим щонайменше 1500 років тому. Протягом цього тривалого періоду місто переживало неодноразові етапи бурхливого розвитку та піднесення, які чергувалися з руйнацією та занепадом, але завжди приносили нові хвилі відродження. Далі на ikyyanyn.
Архітектурна спадщина Києва
Місто Київ — це не лише старовинна столиця нашої батьківщини, але й ключова точка єднання різноманітних історичних періодів. Ми пропонуємо вам зануритись у минуле столиці та поринути у спогади про пам’ятки, краса яких зафіксована лише на старовинних листівках.
Миколаївський Ланцюговий міст: історія споруди
Перша памʼятка Києва, яка привертає до себе чималу увагу – Миколаївський Ланцюговий міст, це – об’єкт, втрачений понад 100 років тому, але його пам’ять зберігається досі. Його образ відтворюється на листівках та полотнах сучасних художників.
Міст був побудований у період 1848-1953 років за проєктом англійського інженера Чарльза Блейкера Віньола. Його конструкція вважалася передовою для того часу, а срібна модель мосту представлена на Всесвітній виставці в Лондоні. Відомо, що ланцюговий міст був шестипролітною конструкцією довжиною 776 метрів та шириною 16 метрів і став першим стаціонарним мостом Києва через Дніпро, з’єднуючи Київ нижче Аскольдової могили з Лівим берегом.
Усі металеві деталі мосту виготовлялися в місті Бірмінгем у Великобританії та транспортувалися кораблями до Одеси, а згодом доставляли волами до Києва. Відкриття мосту відбулося у 1853 році в один день з Пам’ятником Князю Володимиру. Міст отримав назву Миколаївським на честь Імператора Миколи І.
Миколаївський міст став складовою частиною великого паломницького маршруту, яким подорожували гості міста з Лівого берега Дніпра до Києво-Печерської лаври. Для зручності навіть спорудили спеціальні сходи біля каплички Святого Миколая. Як відомо, після капітального ремонту у 1912 році міська влада ввела маршрут електричного трамвая, який з’єднував обидва береги Києва. На той момент, Миколаївський ланцюговий міст став однією з найпопулярніших локацій міста, зображеною на старовинних листівках. У 1920 році, під час відступу польських військ з Києва, міст, на жаль, був зруйнований. На його фундаменті побудували нову конструкцію за проєктом Євгена Патона, названу на честь революціонерки Євгенії Бош.
У 1941 році, під час відступу радянських військ з Києва, всі мости через Дніпро були знищені, а в 1965 році неподалік залишків старого мосту виник новий – міст Метро. При пониженні рівня води можна побачити залишки опор втраченої пам’ятки.
Хмарочос Гінзбурга: таємниці минулого
Хмарочос Гінзбурга – споруда, яка теж вартує Вашої уваги. Даний будинок – це легендарний перший київський хмарочос, зведений у 1911-1913 роках на вулиці Інститутській, 16-18 за проєктом відомого одеського архітектора Федора Троуп’янського для видатного київського підрядника Льва Гінзбурга.
До війни ця будівля вважається найвищим житловим будинком Києва. Споруда мала форму “П” і містила від 8 до 12 поверхів, залежно від нахилу ділянки. Фасад хмарочоса вражав розкішною ліпниною та скульптурами, а в центральному фронтоні можна було помітити декоративне кахляне панно. А от з тераси верхніх поверхів відкривався чарівний вид на панораму частини Верхнього міста. За свідченнями істориків міста, будівля була сполучена таємними ходами з Будинком Гінзбурга на вулиці Миколаївській. На жаль, ця пам’ятка вибухом була зруйнована у 1941 році, і після війни розібрана, нині замість хмарочоса Гінзбурга розташований готель “Україна”.
Втрачені місця славнозвісного Хрещатика
Величезною втратою для столиці України вважається історична забудова Хрещатика, яка була знищена радянською владою під час перших днів німецької окупації. Згідно зі свідченнями тогочасних мешканців міста, архітектурний ландшафт вулиці вирізнявся своєрідністю, і серед нього знаходилося чимало видовищних будівель, які вважалися перлиною Києва. Особливою втратою для міста були два величезних прибуткових будинки на перехресті Хрещатика та Миколаївської (Городецького), які привертали чималу увагу туристів та місцевих.
Відомо, що обидві структури були зведені за проєктом визначеного київського архітектора Георгія Павловича Шлейфера.
Перший будинок був відомий як Прибутковий будинок австрійця Карла Пастеля та був побудований у 1897 році у формах необароко. Чотирьох поверхова споруда славилася одним із найрозкішніших у місті декором та оздобленням фасаду. А от другий будинок був побудований на рік пізніше у стилі київського неоренесансу з елементами бароко та належав відділенню Об’єднання Південноросійського Промислового банку.
До революції на першому поверсі процвітала відома серед киян тютюнова лавка Соломона Когена. В епоху радянської влади на цьому ж місці розміщувалася картинна галерея, яка вражала своїми мистецькими творами.
Будівля Міської Думи
Будівля Міської Думи – це справжній витвір мистецтва. Це архітектурна споруда була споруджена у 1874-1876 роках й відігравала важливу роль у формуванні історичної забудови головної вулиці Києва.
Сам будинок був розташований на Хрещатику в районі сучасного Майдану Незалежності, що колись мав назву Думської площі, будівля служила міською думою та управою під час царського періоду. Додатково приміщення використовувалося для оренди різноманітних крамниць та магазинів.
Як відомо, у період з 1876 до 1880 року тут розміщувалася Київська школа малювання Миколи Мурашка. З приходом радянської влади будівля служила обкому та міськкому КП(б)У.
Маючи форму підкови, хоча окремі дослідники вважають її схожою на тризуб, до початку війни планувалося побудувати ще один поверх, що могло б викривити гармонію будівлі, але це не найгірше що могло б статись з цією спорудою. Восени 1941 року підпільники спалили будівлю, причетні до злочину пошкодили верхній поверх. Зі старих фотографій відзнятих того часу видно, що відновлення будівлі було б можливим, але після війни її розібрали, створюючи єдиний архітектурний ансамбль Хрещатика, який нам відомий сьогодні.
Насправді наша столиця неймовірно багата на свою історію, тому вивчайте та досліджуйте, на вас чекатиме багато відкриттів, які на жаль, вже втрачені або ж залишились частково.