Від початку повномасштабного російського вторгнення книги в столичних книгарнях здорожчали на 50-60%. Якщо раніше нову естетично оформлену гарну книгу на більш ніж 300 сторінок можна було купити офлайн за 200-300 грн, то тепер доведеться викласти від 400 грн і більше. Чи стануть кияни менше купувати книжок і відповідно менше читати – питання, на яке ми пропонуємо знайти відповідь у нашому матеріалі. Далі на ikyyanyn.
Чому книги дорожчають
“Книгарня Є”, що поблизу входу на станцію метро «Контрактова площа», до 24 лютого минулого року була одним із найбільш популярних магазинів, де постійно були відвідувачі. Тепер тут не так людно. Середній чек за книжку із саморозвитку умовної серії «нонфікшн» або новинку з художньої української чи зарубіжної літератури тут становить 350-450 грн.
У невеличкій книгарні “Yakaboo”, що на центральному вході в Головпоштамт (Майдан Незалежності), яка є пунктом видачі книжок, замовлених через їхній інтернет-магазин, у вечірні години на завершення робочого дня взагалі ні душі. Там зараз можна придбати двотомник спогадів про Другу світову Вінстона Черчилля за 990 грн, який два роки тому у цій же мережі можна було придбати за 600 гривень.
Видавці пояснюють зростання цін ростом курсу долара і євро відносно гривні. Адже ціни на папір прив’язані до світових. До того ж, внаслідок війни здорожчав і папір. Ціна на нього з кінця 2021-го – довоєнного року – зросла вдвічі, – пояснює засновник видавництва «Наш формат» Владислав Кириченко. А сам друк – подорожчав пропорційно до валютного курсу. А курс за цей час просів не на користь гривні на понад 40%. До того ж і зарплати в гривні виросли та й інфляція зробила свою справу.
Е-книги значно дешевші, але…
Перше, що спадає на думку, то це те, що можна припинити користуватися паперовими книгами й перейти на їх електронний або аудіо-формат. Електронні та аудіо-книги плюс-мінус на третину, а то й удвічі дешевші. Їх можна придбати миттєво, завантажити собі на телефон чи інший гаджет і тут же почати читати або слухати. Не потрібно переплачувати, не потрібно чекати кілька днів. Якщо книгу замовляєш в інтернеті, не потрібно платити за доставку “Укрпошті” чи “Новій пошті”. Та й вдома буде більше вільного простору для вазонів, квітів та інших корисних чи декоративних предметів інтер’єру.
Але є одне але. А точніше навіть кілька. Електронну чи аудіо-книгу не подаруєш колезі, подрузі чи другові на день народження. Крім того, не всі книги є в електронному і дуже далеко не всі в аудіо-форматі.
Наприклад, тих самих подарунково-популярних «Триста поезій» Ліни Костенко, виданих ще 2012 року, немає. Те ж саме з її «Записками самашедшого». Або ж новинки – «Російсько-українська війна. Повернення історії» авторства знаменитого професора Гарварду Сергія Плохія в електронному вигляді також немає. І таких прикладів більш ніж достатньо. З аудіо-форматом все ще набагато гірше. Бо їх в україномовному сегменті ще менше. Причому значно менше.
Відмова від електронного чи аудіо-формату може бути цілеспрямованою політикою автора, видавництва або самої книгарні. У таких випадках доведеться все ж таки заплатити за паперову книгу або відмовитися від книги взагалі. Утім навіть якщо електронні книги й присутні на сайті того чи іншого видавництва за час повномасштабної війни вони також здорожчали. Причому пропорційно з їх паперовими аналогами. Тобто й електронні книжки тепер стало читати значно дорожче.
Кияни не стали читати менше, а навпаки
Із подорожчанням книжок кияни не стали читати менше, навіть навпаки, – стверджує співзасновник онлайн-книгарні “A Linea” Олександр Родіонов. Саме після повномасштабного вторгнення вони з Владиславом Найдіним вирішили відкрити свою онлайн-книгарню. Адже не помітили тенденції на спад інтересу до книги серед читачів. При цьому він визнає, що ціни на книги, справді, зросли, як і на сам їхній друк. Але водночас зросла й зростає кількість книг українських видавництв. Причому зростає набагато швидше, аніж ціни на них. І така тенденція зберігається.
Попит на паперові книги також зростає, порівняно з електронними. Можливо, однією з причин, вважає Олександр Родіонов, стали блекаути. Тому наразі він не бачить тренду на масовий перехід читачів до електронних чи аудіо-книжок. На його думку, паперові книги не можуть повністю вийти з ужитку, як мінімум у найближчі роки, а то й десятиліття. Кількість книгарень та книгарень-кав’ярень в столиці й по Україні зростає чи не щодня. І це, впевнений він, є показником того, що попит на паперові книжки навпаки збільшується.
Масовий вихід українського читача в електронний та аудіо-формат вважає перебільшенням і директор столичної муніципальної книгарні «Сяйво книги» Гліб Малич. «Усе ж таки залишається справжній читач-книголюб, який не проміняє справжню книгу і ті відчуття паперових сторінок на електронний екран», – стверджує він.
Більше читають про війну та історію
У «Сяйві Книги» бачать тенденцію до зростання зацікавленості киян та гостей столиці до читання саме україномовної літератури. Особливе місце у читачів, стверджує Гліб Малич, займає тематика про російсько-українську війну та історію нашої країни. У звʼязку із цим у їхній книгарні відкрили тематичний стенд книжок про війну, де зібрали максимальну кількість творів цивільних та військових авторів про всі події в Україні від початку вторгнення ворога – навесні 2014 року.
Уперше такий тематичний стенд «Сяйво Книги» представило на Книжковому Арсеналі 22-25 червня цього року. За ці дні книгарня отримала місячний прибуток, – пишається речниця книгарні Ася Хазова. Таку ж секцію «Сяйво Книги» повезли на 30-й Львівський міжнародний книжковий фестиваль, який пройшов на початку жовтня.
За півтора року повномасштабної війни помітно зріс попит як на перекладну літературу, так і на сучасну українську, зокрема військову. Хоч це і є різні жанри. Загалом з виходом російської літератури з українського ринку – попит на всі жанри саме українською мовою значно зріс, що не можна не відзначити, як дуже позитивний показник, – підсумовує Родіонов.
Що буде з книгарнями
Наразі в Києві близько 70-ти книгарень. Гліб Малич вважає, що їх не можна замінити, хіба що змінити. І цей процес трансформації триває – відкриваються нові книгарні, книгарні-кавʼярні, книгарні-читальні та інші. З’являються нові книжкові форуми та фестивалі. «Книжковий бізнес цікавий, адже його ведення – це як хобі для кожного керівника чи власника книгарні, треба викладатися на всі сто», – зауважує він.
Водночас Ася Хазова пояснює, що «Сяйво Книги» – це єдина муніципальна книгарня Києва (підпорядковується Київській міській державній адміністрації) і є найстарішою у столиці. З продажів книг наповнюється бюджет міста. Специфіка роботи відрізняється від приватних. У книгарні є також кавʼярня й атмосферний простір, щоб попрацювати або поспілкуватися з друзями чи колегами.
«У нас постійно проводяться презентації книг, творчі вечори, благодійні ініціативи, які наближають перемогу України. Тобто простір книгарні – це не лише про продаж книг, а про атмосферу і приємний візуал, культурний розвиток, комунікацію творчих людей, українських інтелектуалів. Людям приємно перебувати у такому просторі, їм хочеться повертатися у цю атмосферу», – зазначає вона.
Книга – це зброя
Нагадаємо, що напередодні повномасштабної війни більшість українців читали російською, а найбільш популярною була художня література. Такі дані дослідження «Типологія читачів серед міського населення України» компанії “Gradus Research” були оприлюдненні в грудні 2021 року – якраз напередодні повномасштабного російського вторгнення. Зокрема згідно з ним 59% дорослих українців – віком від 18 років читали книги. Проте більшість з них читали російською мовою – 83%, українською — 53%, англійською — 9%.
Тепер пропозиція на книжковому ринку України кардинально змінилася. Книги російською практично не видаються і не продаються. А інтереси до тем у читачів змінилися – про це свідчить дослідження Інституту майбутнього за квітень цього року. Якщо до початку повномасштабного вторгнення рф 65% українців надавали перевагу художній літературі, то після початку великої війни популярними стали теми: аналіз військових подій – 42%, публіцистика – 32%, історія України – 31%.
Воно й не дивно, адже в цій війні національна ідентичність, яка визначається мовою, літературою та історією – це стратегічна зброя, а читати – це не тільки приємно й корисно, але все одно що бути озброєним.
Фото: Богдан Магдич