Запитавши у будь-якого туриста, який знайомий з Києвом, яка у того виникає асоціація при згадці столиці, одразу можна почути відповідь – каштани, Хрещатик, котлета по-київськи. Однак жоден не згадує ще одну місцину – Андріївський узвіз. Він, безсумнівно, є одним із символів міста, який існує багато років. У цій статті саме про його історію й буде йти мова. Далі на ikyyanyn.
Побудова церкви та походження назви вулиці
Історики, які займаються вивченням Києва, стверджують, що невелика частина узвозу виникла до того, як на теренах світу з’явилась назва Київська Русь. Однак тоді це була невеличка стежка, яка пролягала між київськими горами Андріївською, також відомою під назвою Уздихальниця, Замковою, Старокиївською та Хоревицею. Для жителів Києва це був шлях, яким кожен міг дістатись до Контрактової площі, яка, до речі, є найстарішою вулицею міста. А у 1711 році був наданий наказ губернатором Дмитром Голіциним, щоб стежку розширили й кожен міг вільно пересуватись нею на возах.
У XVIII столітті, а саме у 1747 році, розпочалось будівництво відомої Андріївської церкви, яка розташувалась на початку узвозу. Ну і звичайно, як і кожна відома історична споруда, вона має легенду. У тому місці, де кияни звикли бачити Дніпро, було море, а після того, як святий Андрій прийшов до Києва й звів на пагорбі хрест, там де існує Андріївська церква, все море пішло вниз. Однак деяка частина води залишилась й пішла під гору, а коли будівля побудувалась, стала криницею. Тому, за цією ж легендою, Андріївська церква немає дзвонів, бо якби вони хоча б один раз вдарили, вся схована вода ринула на поверхню й затопила не лише Київ, а все Лівобережжя.
Але повертаючись до 1747 року, й до будівництва, важливо згадати того, хто віддав наказ про її зведення. Це була російська імператриця Єлизавета, яка власноруч поклала перші три цегли. Проєкт створив італійський архітектор Франческо Бартоломео Растреллі у стилі бароко.
Завдяки побудованій церкві, яка височіє понад двісті років над столицею, колишня стежина, отримала назву Андріївський узвіз. Колись по ній ходили тисячі мешканців старого Києва, їздили вершники та вози, а у сучасній столиці її відвідують туристи та корінні кияни. Однак після побудови церкви пройшло століття, поки вулиця почала приймати гарний вигляд. Андріївський узвіз вибудовувався з кінця XIX століття до початку XX століття.
Перейменування вулиці
Уявити лише, що відомий Андріївський узвіз міг мати назву Георгія Лівера. Саме так, у 1928 році влада вирішила, що кожну вуличку потрібно перейменувати, до речі така доля могла спіткати й Хрещатик, і не один раз. Вулиці Андріївський надали назву на честь революціонера-більшовика Георгія Лівера, який загинув у віці 24 років. Але, на щастя, у 1944 році їй повернули історичну назву, оскільки нова не прижилась.
Пам’ятки на узвозі
Недарма для туристів завжди прокладають шлях через Андріївський узвіз. По-перше, ця вулиця переповнена сувенірними крамничками та наметами, де можна придбати будь-яку річ, яка буде нагадувати про українську символіку, звичаї та обряди. А по-друге, вона заповнена старовинними пам’ятка, можна сказати, що це музей просто неба. На ній розташований будинок №13, у якому проживав славнозвісний Булгаков, який може відвідати будь-хто. Колись біля будинку №11, висіла скульптура чорного кота, якому, звичайно, дали ім’я Бегемот, відштовхуючись від роману “Майстер і Маргарита”. Однак він зник, достеменно не відомо куди. Є теорія, що його викрали поціновувачі мистецтва. Або його забрали власники ресторану, який колись розташовувався поруч з музеєм, і цей фасадний Бегемот був їх, які після переїзду забрали власність з собою.
Також там можна побачити “Замок Річарда-Левове серце”. У 1912 році він славився тим, що у ньому жили химери. Всі мешканці, які проживали у будинку, бігли геть від нього, оскільки боялись за своє життя. Але, звичайно, жодного привида знайдено не було. Будівники, яких вдова Лідія Орлова надурила під час оплати, розмістили у системі вентиляції труби, биті пляшки та уламки, які, своєю чергою, під час вітряної погоди, видавали страхітливі звуки. А таку незвичайну назву будинок отримав завдяки письменнику Віктору Некрасову. Чоловік обожнював Вальтера Скотта, який створив персонажа Річарда-Левове серце. Тому він і вирішив увіковічити улюбленого героя у своєму рідному місті.
Кожен зроблений крок по вулиці Андріївський узвіз буде нагадуванням про минуле міста. Бруківка, будинки, гори. А якщо втомитесь, можна завітати до кав’ярень чи ресторанів, які, звичайно ж, є у такій місцевості.
Алея художників
Неможливо не згадати алею художників, яку можна побачити повернувши наліво біля Андріївської церкви. На ній десятки майстрів виставляють свої витвори мистецтва, які, звичайно, можна придбати. Жодна картина не схожа на попередню, ні стилем, ні зображенням. Пройшовши алею можна отримати естетичне задоволення, насолодитись красою та пейзажем, оскільки з неї відкривається вид на місто, яке зачаровує, а особливо ввечері.
Київ – старе місто, яке розпочинало свій шлях з маленького клаптика землі. На жаль, не всі історичні символи, які пов’язані з його історією, вціліли. Однак ті що багато віків тримають оборону столиці, потрібно вивчати та насолоджуватись тим, що вона доступна для кожного.