Хвороби та епідемії стали головними факторами розвитку медицини у столиці. До XVIII століття люди ще не знали про таблетки та ліки. Натомість існували лише цілющі трави з часів Київської Русі. Одним вони допомагали, а інші все одно не могли вилікуватись від недуги. Поява доступної професійної медицини стала можливою лише завдяки небайдужим заможним киянам. Докладніше про це на ikyyanyn.
Відьомські трави та лікарні при монастирях
Медицина у столиці не завжди могла надати людям якісне лікування. Спочатку вони могли користуватися лише народними засобами, які пропонували купити відьми в артелях. Вони збиралися в одному місці в один і той же час. Потім вирушали збирати трави та проводили над ними магічні ритуали, після чого продавали їх як ліки. Деякі кияни зверталися до них за допомогою, інші їх не любили, а дехто навіть боявся.
Також трави від всіх хвороб пропонували представники православної церкви — київські священики та ченці. Вони лікували людей у будівлях біля монастирів. Знаменитими православними лікарями у столиці були Анатолій Печерський та його учень — Феодосій. Після їхньої смерті надання медичної допомоги при монастирях стало традицією. Спочатку людей лікували при Видубицькому та Михайлівському монастирях. Але так було недовго. Починаючи з середини XVIII століття, їх замінили лікарі, а відьом — аптекарі.
Таблетки — ліки тільки для багатих
Народні ліки у деяких випадках допомагали, але вони не справлялися епідеміями та тяжкими захворюваннями у Києві. Наслідком цього став початок розвитку професійної медицини. У 1728 році на Подолі була відкрита перша аптека. Її засновником став військовий Йоган Гейтер. Його аптека була єдиним приватним медичним закладом у Києві до 1770-х років. Після смерті Гейтера аптека дісталася його дружині, яка передала її в управління своєму зятю — Георгу Бунге. Потім його сини продовжили займатися аптечною справою.
Після відкриття аптеки кияни почали вперше купувати ліки. Їх виробляв та продавав аптекар у вигляді таблеток і настоянок, оскільки ще не було фармацевтичних підприємств. У 1750-х у цій аптеці продавалося близько 900 препаратів із різними найменуваннями. Усі вони коштували дуже дорого. Одна таблетка — 3 рублі (вартість корови на той час). Але так було недовго. Через кілька років у місті з’явилася ціла мережа аптек, тому вартість пігулок поступово знижувалася.
Перші державні лікарні у Києві
Після появи аптек стало зрозуміло, що професійна медицина ефективніша, ніж лікування народними засобами. Наступним етапом її розвитку стало відкриття державних лікарень. 1775 року Катерина ІІ видала наказ збудувати такі установи. Першою з них, яка відкрилася у Києві, була Кирилівська лікарня. У 1868 році вона обслуговувала понад 300 осіб. Поступово їхня кількість збільшилась, тому лікарі перестали справлятися з напливом охочих отримати якісні медичні послуги.
Міська влада так і не вирішувала цієї проблеми, тому киянам почали допомагати меценати. Заможні жителі столиці пожертвували гроші на будівництво нових лікарень або віддавали власну нерухомість для лікування хворих, а натомість отримували визнання, повагу, подяку та нагороди. Серед них були Нікола Терещенко, Михайло Дегтерьов, Микола Попов…
Приватна медицина у столиці
З появою професійної медицини у XVIII столітті багато підприємців зацікавилися новою сферою діяльності та вирішили відкрити бізнес — приватні лікарні. Бідних киян лікували у державних, а багатих дорожче у приватних. Після відкриття університету Святого Володимира з’явилася ціла мережа приватних лікарень у Києві з великою кількістю професійних медиків, наприклад, Георгіївська лікарня. Тут обслуговували пацієнтів на найвищому рівні. Там була сучасна техніка, просторі білі палати, розкішні інтер’єри у фойє…
Тут лікували найкращі лікарі, а список послуг був дуже великим. Можна було не лише вилікувати хворобу, пройти профілактику захворювань, але навіть продезінфікувати речі після пережитих епідемій. При цьому не кожен міг дозволити собі лікування у приватній лікарні. Воно було дорогим — 4 карбованці і більше, а місць у безкоштовних лікарнях вистачало не на всіх охочих.
