3 Грудня 2022

Епідемія чуми в Києві: як лікували містян

Related

Компанія BioNTech планує створити вакцину від раку протягом 8 років

Від засновників компанії BioNTech, що займається біотехнологіями, з'явилася досить...

Де у Києві придбати складське обладнання: поради щодо вибору

Багато підприємців знають, як складно та важливо знайти складське...

Як вибрати службу таксі у Києві? Перелік додаткових послуг

Киянам часто доводиться викликати таксі, адже шалений ритм великого...

Як вибрати масажер для ніг і де його купити в Києві?

Наші ноги потребують постійного догляду. На жаль, більшість людей...

Історія розвитку медицини Київщини: як лікували містян

Медицина в столиці почала розвиватися з відкриттям аптек. Більш...

Share

Спалах чуми у столиці у 1770—1771 роках  відбувся через епідемію в Російській імперії. Тоді відбувалася російсько-османська війна. Через Київ йшла дорога, якою перевозили боєприпаси та продукти. Крім того, з фронту доставляли поранених та полонених. Далі на ikyyanyn.

Тож на столичному Подолі в одній сім’ї на померло одразу троє чоловіків, які відвозили  снаряди до фронту. Також померла їхня сусідка, якій було подаровано хустку. Медики виявили усі ознаки чуми. Після чого усіх,  хто спілкувався з померлими, відправили на карантин. Він проходив  на Трухановому острові. Але в  жовтні того ж року  чума вже була на Печерську.

Розпал епідемії

Через кілька місяців військові надали наказ про організацію карантинних заходів, доручивши це лікарю з командою у 50 солдатів. Тож в місті палили багаття з дьогтем на ринках і вулицях. Таким чином відбувалося обкурювання населення. Також  здорових  людей ізолювали від хворих. Яких с кожним днем ставало все більше і навіть довелося додатково, крім основних лазаретів відкрити ще й Кловський палац, в якому проживали царські особи, коли приїздили до міста.

Проте це не допомогло. Адже трупи померлих родичі та сусіди змушено викидали на вулиці. Люди хотіли уникнути спалення заражених будинків. Тому йшли на такі кроки.  Адже російська влада вимагала таких мір. При цьому вони стосувалися тільки бідних киян. Всі заможні виїхали з міста.

Захворюваність чумою зростала, а єдиного керівництва по боротьбі з епідемією не було створено.

Тоді за наказом губернатора Поділ був оточений військами. Однак, люди, які там мешкали продовжували вільно пересуватися містом. Тож хвороба продовжувала поширюватися.  Досить запізно закрили Києво-Могилянську академію. Її  учні вже встигли заразитися та розносили хворобу.

Коли мешканці Подолу зрозуміли, що їм загрожує неминуча смерть, бо їх не випускали, стали тікати з міста на човнах через Дніпро.

Про захворілих і мерців містяни боялися повідомляти. Але всіх, хто помер від чуми, відвозили за місто, інших відправляли до карантину на Труханів острів. Багато киян таємно ховали родичів у дворі будинків.

Потім через бунти киян місце для карантину замість Труханова острова обрали за межами міста. Це було поруч Кирилівського монастиря. Виявлених хворих поміщали до госпіталю, де на той час ефективного лікування не існувало. Пацієнти помирали у великій кількості.

Як лікували чуму

Лікарі використовували різні засоби для знезараження. У всіх дворах горіли багаття, димом кияни обкурювали себе. У будинках клали на сковороду розпечену цеглу та поливали її оцтом. Також тіло обтирали оцтом замість води. Для обкурювання одягу використовували порошок з сірки, селітри та дві ладану. Вживали також камфору.  А її розчином у горілці обтирали обличчя та голову. До раціону медики радили включати буряк,  капусту та воду з оцтом.

Київські лікарі запропонували ввести боротьбу з наслідками стихійних поховань. Свіжі могили на дворах  – покривали високим шаром землі. А будинки в яких померли від чуми – палити.

Крім того, оглядали подорожуючих та затримували їх у карантинних пунктах.

Військові спалювали села, де з’являлися хворі.

Зазначається, що у 1790 році за три місяці від чуми померло майже 6 000 жителів із 20 тисяч киян.

Варто зазначити, що у Софійському монастирі померло 50 ченців і 70 прислужників. А ось у Михайлівському Золотоверхому монастирі ніхто.  Настоятель закрив монастир та ченці не спілкувалися  з киянами. В них були колодязі та запаси їжі. Тому  ченці змогли безпечно пережити епідемію.

Закінчення епідемії

У лютому 1770 року чума в столиці стихла. Проте в середині березня епідемія знову спалахнула, це відбулося в селищі Пирогово, де солдати стали продавати речі померлих. Лише в березні 1771 року Київ було відкрито для в’їзду.

.,.,.,.