Медицина в столиці почала розвиватися з відкриттям аптек. Більш детально читайте у матеріалі на ikyyanyn.
Створення мережі аптечних закладів
Офіційне зародження аптечної справи в столиці датується 1715 роком. Тоді Київський губернатор князь звернувся до Петра І. з проханням відкрити в місті аптеку для кращого обслуговування солдат, при якій працювали б лікар і аптекар з оплатою по 700 руб. на рік. Тож аптека з дозволу імператора запрацювала. Наприкінці 18 – початку 19 ст. аптеки були державними. Вони відкривалися при лікарнях. Також аптеки працювали у спеціальних приміщеннях. В них виготовляли лікарські засоби. У кожній аптеці повинна була бути рецептурна кімната, в якій хворі отримували лікарські засоби. Також там була шафа для патентованих ліків. Для хімічних та фармацевтичних робіт використовували лабораторію. Крім того при аптеках були сушильні, а для збереження матеріалів у холоді – сухий підвал та льодовню.
Цікавий факт
Власниками київських аптек були переважно іноземці, які користувалися певними привілеями під час їх відкриття. Першу приватну київську аптеку відкрив німецький колоніст Йоганн Гейтер у перші десятиріччя XVIII ст., отримавши для цього імператорський привілей у 1728 р. У наступні роки аптека відійшла його нащадкам. Аптеки відкривали при приказах громадського опікування. До речі, головна аптека розташовувалася на Печерську. Усі аптеки, що відкривалися в столиці, були приватними. В 19 ст. в місті не було жодної державної аптеки.
У 1813 році казенну аптеку перенесли до кам’яної будівлі в Старокиївському Софійському соборі. Наступного року ця аптека як розмістилася на Подолі, поряд з Покровською церквою
Київська аптека обслуговувала постійні госпіталі у містах Києві, Житомирі, Бєльцях, госпіталі у містах Могильові, Заславі, Балті, Ямполі, Ольгополі, Черкасах, Смілі. Аптека також обслуговувала 112 кавалерійських округів, полків, тюрем тощо.
У вересні 1857 було вирішено аптеку в Києві ліквідувати, а її медичні запаси перевести до Лубенської аптеки, що знаходилась в просторому казенному приміщенні. Вилучені нами архівні матеріали дають підстави стверджувати, що в 1833 р. в Києві функціонували дві казенні аптеки. Для забезпечення казенних аптек матеріалами і припасами інспекторства могли виділяти «на мелочные издержки» до 200 руб. Одним з обов’язків інспекторської управи був збір відомостей від гарнізонних батальйонів, інвалідних команд, полків, госпіталів, морських екіпажів про необхідні їм для лікування препарати. У медичних закладах приказів громадського опікування також вводили каталоги ліків. А у міських лікарнях та лікарські засоби видавали відповідно до каталогу на 100 чоловік на рік. Однак були випадки, коли МВС дозволяло продавати ліки, що не входили до каталогу.
Лікувати хворих і прописувати ліки аптекарям суворо заборонялося. Також не дозволялося продавати і торгувати спиртними напоями з хлібного і виноградного вина. А з грудня 1836 року було видано новий «Аптекарський статут». Він регламентував роботу аптек протягом 19 ст. Було визначено професійні та моральні вимоги до аптекарів, обов’язки аптекарів з виконання приписів рецепта.
А чи знали ви, що ліки до аптек постачали в основному купці.
Ціни на ліки залежали від складності їх приготування, і включали витрати на заготівлю лікарських матеріалів та утримання аптек.
Ціну на аптекарські препарати і ліки суворо регламентували «лікарською таксою». У 19 ст. роботу аптек контролювали міські лікарні та інспектори. У 1865 р. в Києві функціонувало 14 аптек, практично всі вони були приватними.
