На думку більшості жителів нашої держави, за часів незалежності в Україні було лише дві революції – Помаранчева та Гідності. За своєю сутністю вони були набагато краще висвітленні в інформаційному просторі та будувалися вже на основі більш менш сформованої самовизначеності українців як свідомих громадян зі зрозумілими демократичними цінностями. Однак є частина людей, які називають ще одну революцію, яка була набагато раніше вищезгаданих – це Революція на граніті. Попри те, що вона відбулася ще до проголошення Акту про незалежність України, їй передували досить суттєві державотворчі події: проголошення Декларації про суверенітет, а також масове відзначення Дня соборності у січні 1990 році. Однак за результатами виборів до Верховної Ради УРСР активна молодь зрозуміла, що доля самостійної України під загрозою. Далі на ikyyanyn.
Початок акції протесту
Результати виборів були не такі позитивні, як цього бажала активна молодь. Лише третину складу Верховної Ради УРСР представляли демократи, а рештою були ті ж самі комуністи. Для ліквідації негативних наслідків планової економіки, яка була у СРСР, та диктатури партії такий склад парламенту не підходив. Тому студенти вирішили активізувати свої дії.
2 жовтня 1990 року починається Революція на граніті. Спочатку вона планувалася у Маріїнському парку, але все ж історичним місцем став Майдан Незалежності, який тоді називався площею Жовтневої революції. Наступні 16 днів змінили Україну та пробудили волелюбність ще більшої частини громадян.
Початковим змістом акції було голодування студентів як привернення уваги суспільства і керівництва республіки до їх вимог. Однак у результаті, все це переросло у велике наметове містечко зі своєю структурою та низкою цілей.
На кінець першого дня на площі було 108 протестувальників. Протягом наступних днів їхня кількість збільшувалася. Ледь не щодня прибували нові студенти з різних міст України. Киян теж було багато.
Після походу до Верховної Ради було утворено ще одне містечко поряд з будівлею парламенту. Також згодом протестувальники зайняли головний корпус КНУ ім. Т. Г. Шевченка.
На зустріч з протестувальниками прибували народні депутати від демократичних сил та навіть Леонід Кравчук. При цьому відбувалися спроби провокації з боку міліції та комуністичних фанатиків.
Не всі депутати спокійно відносилися до студентів. Як і керівник уряду Віталій Масол, який негативно відносився до протестувальників та говорив у їх бік жорстокі і некрасиві слова. Але за іронією долі, це виявилося вигідно для Революції на граніті. Такі дії з боку керівництва сприяли тому, що все більше помітних у державі особистостей почали виходити з партії.
Перемога Революції
Нарешті 17 жовтня 1990 року парламент ухвалив Постанову, яка забезпечувала виконання вимог студентів. Відповідно до неї, пропонувалося у 1991 році провести референдум з питання недовіри до парламенту і у випадку отримання більшості позитивних голосів провести перевибори до Верховної Ради УРСР.
Також строкова служба на території союзних республік була можлива для громадян УРСР лише за їх добровільною згодою.
Погоджувалося створення тимчасової комісії Верховної Ради щодо вивчення питання націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ.
Питання підписання нового союзного договору відкладалося до того часу, поки не буде здійснено всіх необхідних кроків для побудови суверенної правової держави України.
Також було взято до відома повідомлення Голови Верховної Ради Л. Кравчука щодо відставки В. Масола. Як результат, 23 жовтня 1990 року новим керівником уряду став Вітольд Фокін.
Революція на граніті перемогла. Було захищено право українців на самостійність. До проголошення Акту про незалежність залишалося менше ніж рік.