Красиві прикраси стали популярними у Києві починаючи з XVIII століття. Коли вони стали модним атребутом жіночого вбрання, то вже зовсім скоро з’явилася ювелірна індустрія. Великий внесок у її розвиток зробив киянин — Йосип Маршак. З самого дитинства він мріяв відкрити власну ювелірну майстерню. Як скромний майстер перебрався на Хрещатик, заробив мільйони, здобув велику славу і зміг підкорити світ своїм талантом далі на ikyyanyn.
Початок кар’єри у ювелірній справі: як Йосип став майстром?
Йосип є яскравим прикладом того, що мрії здійснюються, якщо займатися улубленою справою. Він завжди знав, чим хоче займатися у житті, — створювати ювелірні вироби та мати свій бізнес. Хлопець з містечка Гнатівка недалеко від Ірпеня вирішив у 14 років переїхати до Києва. Там він успішно склав іспити, щоб стати майстром прикрас з дорогоцінного каміння та металів. Юний Йосип швидко освоїв навики їх виготовлення та показував хороші результати роботи.
Завдяки великому інтересу та старанності його призначили помічником головного ювеліра місцевого магазину прикрас. Протягом кількох років він наполегливо продовжував навчатися в нього майстерності виготовлення прикрас та вдосконалювався у цій справі. Крім цього, він довго збирав гроші, щоб у майбутньому відкрити свою ювелірну майстерню.
На початку 1800-х років ця діяльність ще не була такою популярною. Дозволити купити коштовності чи об’єкти антикваріату з дорогого каміння могли лише заможні киянки, дворяни та держслужбовці у київській думі. Незважаючи на це, Йосип був впевнений, що через кілька років збільшиться попит на ювелірні прикраси і не помилився!
Відкриття ювелірної фабрики на Подолі та перших успіх
Після того, як Йосип став досвідченим майстром ювелірних прикрас та зібрав капітал, він відкрив перший власний бізнес. Це була фабрика під назвою Маршак, розташована в історичному районі Києва — Подол. Спочатку він працював сам без учнів та помічників. Надійною опорою у справах була лише його дружина Лія. Вони одружилися у Києві, коли Йосип працював у місцевому в ювелірному магазині.
Вже за рік після успішного ведення спільної діяльності фабрика почала приносити стабільний прибуток. Для того щоб про неї дізналося якомога більше киян, Йосип вирішив переїхати у більш прибуткове місце — на Хрещатик, де знаходилося багато магазинів та прилавків з різними товарами. Після цього все більше і біольше нових відвідувачів фабрики стали постійними клієнтами Йосипа.
Висока якість ювелірних виробів та якісний сервіс допомогли йому стати одним з найпопулярніших майстрів-ювелірів у Києві. Кількість індивідуальних замовлень постійно зростала. Щоб встигати їх вчасно виконувати, майстру знадобилися помічники.
Розвиток ювелірного бізнесу у Києві
Йосип став одним з перших київських ювелірів, який почав займатися виробництвом виробів з дорогоцінного каміння. У зв’язку зі стрімким збільшенням кількості замовлень він перестав брати участь у виготовленні прикрас та доручив це зробити своїм учням. Наступним етапом у розвитку ювелірного бізнесу стало збільшення асортименту виробів, покращення їх якості та пошук нових ідей для візуального оформлення.
У 1890 році Йосип вперше вирушив за кордон, щоб дізнатися про ювелірну діяльність у Європі. Мандруючи різними містами, він почав відвідувати ювелірні виставки. Нові враження перетворилися на ідеї щодо того, як продовжувати покращувати роботу в ювелірній майстерні в Києві. Незабаром в нього з’явилися нові проекти щодо оновлення обладнання, підвищення продуктивності праці майстрів та їхньої кваліфікації.
А в 1891 році він відкрив ще один магазин у Києві, в якому продавалося близько 1500 золотих та діамантових виробів з цінних металів та дорогоцінного каміння. Для їх виготовлення він запрошував до фабрики найкращих ювелірів та художників з європейських країн та закуповував найбільш якісну сировину. Окрім організації процесу продажу та пошуку нових способів для розвитку бізнесу, Йосип також брав участь у виставках та отримував нагороди за успішну ювелірну діяльність.
1908 року київський підприємець-ювелір викупив кілька приміщень для розширення площі фабрики на 250 кв. метрів. Кількість робітників становила 126 осіб. Завдяки цьому вдалося збільшити обсяги випуску нових прикрас, які почали доставляти до 38 магазинів по всьому Києву!
Організація роботи на ювелірній фабриці «Маршак» у Києві
Діяльність на фабриці київського ювеліра та підприємця Йосипа відрізнялася високою кооперативністю. Він хотів, щоб всі працівники відчували себе великою родиною. У неділю та свята у них були вихідні. А коли хтось одружувався, засновник фабрики давав співробітнику придане за умови, що той продовжить тут працювати.
Також важливе значення мала дисципліна. На підприємстві діяла система штрафів. За куріння, хамство, появу на роботі у нетверезому стані чи запізнення співробітникам доводилося платити від 10 копійок до 1 рубля.
Їхній заробіток на фабриці залежав від досвіду роботи та посади. Усі майстри працювали на фабриці по 9 годин на день. За весь час роботи вона випустила понад 300 учнів, які потім стали майстрами-ювелірами. Спеціально для них киянин-ювелір відкрив на фабриці ремісничу школу, де вони проходили навчання.
