У разі появи зубного болю та карієсу завжди була потрібна невідкладна медична допомога. Багато тисяч років тому їх лікували по-різному. Наприклад, у ІХ столітті, коли з’явилась федеральна держава Київська Русь, лише починався розвиток стоматології як окремої галузі медицини. Саме тоді жителі стародавнього Києва вперше дізналися про способи лікування зубів народними методами та почали звертатися до «зубників». Детальніше на ikyyanyn.
Не лікарі, а знахарі-зубники: як лікували і що приписували пацієнтам?
За часів існування Київської Русі ще не було професійної стоматології. У зв’язку з цим зубний біль, як і багато інших захворювань, лікували нетрадиційними методами. Великою рідкістю на той час були лікарі-дантисти. В основному вони приїжджали з інших країн і працювали в царському дворі. А от простому люду доводилося звертатися до знахарів-зубників. Більшість з них були «універсалами»: могли впоратися з будь-яким заховорюванням зубів. Але також були й ті, хто допомагав вирішити певну проблему після появи зубного болю.
Одним з тих, до кого часто приходили пацієнти, був Агапій — стоматолог XII століття. Якщо зуб ще можна було вилікувати, він приписував пити настоянки за своїм перевіреним рецептом, наприклад, з чорної блекоти та кореня ірису. У тому випадку, якщо це не давало бажаного ефекту, використовувався найпоширеніший спосіб усунення зубного болю — видалення. За лікування зубів доводилося платити і не один раз, тому бідні люди не завжди могли собі дозволити піти до знахаря-зубника.
Чаклунство та трави в Київській Русі: люди використовували травники
У 882—1240 роках жителі стародавнього Києва вірили в силу лікування за допомогою молитов, заклинань і трав. Ті з них, які не могли дозволити заплатити за ліки чи настоянку зубника, використовували медичний посібник «Травник». Там можна було отримати знання про народну медицину, зокрема і способи лікування зубів травами, рослинами і навіть корою дерев. Люди самі готували настоянки та лікували ними зуби — полоскали рот вранці та ввечері.
У травнику була інформація для лікування будь-якого зубного захворювання. Позбутися стоматиту можна було за допомогою меду та хрону, а карієс допомагало усунути жування чистотілу та сік подорожника. При кровоточивості ясен, неприємному запаху з рота та застуді рекомендувалося використовувати відвар дубової кори. Вона чинила протизапальну та антибактеріальну дію на зуби.
Також були й ті люди, які читали молитви та заклинання у разі появи зубного болю чи захворювань ясен. Одним із них було наступне: «Як суниця ця засихає і зав’яне, так щоб у раба божого зуби завмирали й заніміли, щоб черв’яки та шляхи заніміли, донині, і досі». Вважалося, що слова заклинання мають силу, яка, як і молитва, допомагають позбутися болю та самої хвороби.
Лікування зубів при київських монастирях
Для лікування зубної хвороби віруючі люди зверталися до ченців. За часів існування Київської Русі вони були дуже освіченими, оскільки перекладали велику кількість книг, у тому числі й медичну літературу. Свої знання та навички ченці застосовували у церковних лікарнях, де кожен охочих міг отримати медичну допомогу.
Одні ченці були терапевтами, а інші проводили хірургічні операції. Наприклад, для усунення нариву, вони використовували великий ніж та щипці. Також на основі отриманих знань ченці готували лікувальні настоянки та давали їх людям, які мали зубний біль чи захворювання ясен. Лікування проходило у окремих приміщеннях лікарні. Таким чином, у стародавньому Києві з’явилася професія — стоматолог і відбувався вдосконалення методів лікування зубів на основі теорії медицини у вітчизняних та зарубіжних виданнях.
