Київський академічний театр ляльок, що в незалежній Україні виглядає як казковий палац, починався як справа ентузіастів, без власного приміщення та великих можливостей. Така установа була створена в Києві вперше в Україні. Ідея виявилась вдалою та набула неабиякого розвитку. Про творчий шлях театру ляльок розповідаємо у статті на ikyyanyn.
Заснування та початок діяльності
Ірина Дєєва та Олександр Соломарський працювали у Київському театрі юного глядача, але були впевнені в тому, що театр ляльок варто розвивати окремо. Саме за їх ініціативи у 1927 році в Києві було відкрито Експериментальний театр ляльок.
Керівники залучали усіх охочих до нової та незвичайної діяльності. Першим приміщенням для театру став кінотеатр «Роте фане» за адресою вулиця Хрещатик, 26. Тут відбулось відкриття та було показано прем’єрну виставу «Старовинний Петрушка».
Надалі колектив продовжив створювати нові постановки, як за класичними творами на кшталт «Музики» Глібова та «Товстий та Тонкий» Чехова, так і на вимоги часу, наприклад, «Наша Червона» та «Кім та Майя йдуть шукати п’ятирічку». У 1928 році вперше відбулись гастролі театру до Таврії та Донбасу, а через рік колектив здобув самостійність.
У 1931 році заклад перейменували на Театр малих форм, а через 3 роки його колектив розділили на дві окремі творчі групи:
- одна з них була названа «Центральний пересувний театр ляльок» та переїхала на вулицю Пушкінську, 28, де працювала до 1941 року;
- другий колектив перетворився на Державний театр ляльок при Київському палаці піонерів і школярів імені П. Любченка. З 1936 року він працював за адресою вулиця Грушевського, 1-а.
Саме другий колектив згодом стане Київським академічним театром ляльок. Та ще у 1930-ті роки тут почали ставити класичні казки («Троє поросят», «Кіт у чоботях», «Ріпка», «Коза-дереза» тощо), а також здобувати міжнародне визнання. У 1937 році театр посів ІІ місце на І Всесоюзному звіті театрів ляльок.
Повоєнний час
Під час Другої світової війни театр припинив свою діяльність, а після її завершення переїхав до будинку за адресою вулиця Ярославів Вал, 7. Під назвою Київський обласний театр ляльок він продемонстрував дебютну виставу «Хірургія» за Чеховим.
У 1945 році черговий раз театр перейменували на Центральний республіканський театр ляльок, а його очільницею стала Марія Тобілевич, донька українського драматурга Івана Карпенка-Карого. Підтвердженням відродження театру ляльок стала отримана у 1946 році І Премія на Всеукраїнському огляді театрів ляльок, де колектив показав виставу «Вовк та семеро козенят».
У 1953 році театр переїхав до колишньої Хоральної синагоги (вулиця Шота Руставелі, 13). Цей період став часом справжнього розквіту закладу. З 1965 року режисером у ньому працював Юрій Сікало, який очолював театр пів століття та запровадив вистави для дорослої аудиторії. З 1976 року постановки вечірньої сцени включали «Божественну комедію», «Енеїду», «Дон Кіхот» та багато інших цікавих вистав.
Окрім того, режисер ініціював відкриття студії для підготовки акторів-лялькарів. За його участі Київський коледж естрадно-циркового мистецтва також впровадив спеціальні курси «Актор з лялькою на естраді» та «Актор театру ляльок». Це було новим кроком у даній сфері, адже до цього акторів не вчили та не готували окремо до цієї роботи, яку вони засвоювали безпосередньо в театрі.
Театр ляльок у незалежній Україні
Театр ляльок продовжив свою діяльність й у незалежній Україні, але після святкування 70-річчя опинився на вулиці. Річ у тім, що приміщення колишньої синагоги на прохання юдейської громади було повернуто в її власність. Театру ж довелось перейти на виїзну роботу на випадкових майданчиках – в інших театрах, філармонії, будинках культури, актових залах, школах та дитячих садках.
Власного приміщення у колективу не було протягом восьми років. Попри це, у 2002 році театр отримав статус «академічного». Лише у 2005 році було урочисто відкрито Київський академічний театр ляльок у новому приміщенні, збудованому на місці аварійного кінотеатру «Дніпро», що у Хрещатому парку.
На це приміщення варто було чекати, адже архітектор спроєктував та втілив у життя справжній казковий палац, який постав на історичних пагорбах над Дніпром та став однією з візитівок міста. Кияни та гості міста будь-якого віку радо приходять сюди на вистави та завжди прагнуть повертатись знову – такою неповторною та магічною є атмосфера цього місця та вистави, які тут можна побачити. В репертуарі їх близько 40 й він увесь час оновлюється. Крім того, колектив з гастролями відвідав багато міст та країн, популяризуючи мистецтво лялькового театру та його український вимір.
У 1991 році за ініціативою театру в Києві почали проводити Міжнародний фестиваль театрів ляльок. У 2017 році, з нагоди 90-тої річниці від створення, колектив Київського академічного театру ляльок започаткував Київський міжнародний фестиваль театрів ляльок pUPpet!. Таким чином, колектив популяризує мистецтво з такою ж впевненістю, з якою у 1927 році було вперше створено театр ляльок.
Джерела: