Ця стаття про відомого релігійно-політичного мислителя Миколу Олександровича Бердяєва. Детальніше про його життя, філософські бачення, непрості життєві періоди далі на ikyyanyn.
Ранній період життя філософа
Микола Олександрович Бердяєв – відомий філософ, роботи якого зорієнтовані на релігійно-політичну тематику. Народився Микола 6 березня 1874 року у місті Обухів, що на Київщині, в офіцерській родині. Батько Олександр Михайлович Бердяєв був офіцером, мати Аліна Сергіївна – родом з князівської родини Кудашевих.
Здобував освіту Микола у Володимирському Київському кадетському корпусі, згодом пішов навчатися до Імператорського університету Святого Володимира. Спочатку там навчався на природничому факультеті, а згодом – на юридичному. У цей період зацікавився філософією. У кінці 1800-х років через розповсюдження забороненої літератури, чоловіка відрахували з навчального закладу, а у 1900-ті роки Миколу майже на три роки заслали за опублікований ним перший філософський матеріал, який називався “Ф. А. Ланге та критична філософія в їхньому відношенні до соціалізму”.
Подальший період життя. Орієнтація на письменницьку діяльність
Надалі Бердяєв продовжив займатися філософською діяльністю та згодом опублікував також статті, які були направлені на критику російської інтелігенції. Серед них можна виділити такі статті як: “Віхи”, “Боротьба за ідеалізм”, “Проблеми ідеалізму”, “З глибини”. У 1904-х роках чоловік взяв участь у нелегальному політичному русі “Союз визволення”
У цей період Микола Олександрович Бердяєв також зустрів свою дружину поетесу Лідію Рапп, яка, до речі, допомагала Миколі готувати його статті та книги до публікації. У подальших роках філософ був учасником різних організацій, таких як: “Московське релігійно-філософське товариство пам’яті Володимира Соловйова”, “Тимчасова Рада Російської республіки”, також заснував “Вільну академію духовної культури”. У 1913 році продовжив писати, тому невдовзі опублікував статтю “Гасителі духу”, за яку згодом його намагались засудити. У 1918 році Микола Олександрович став заступником голови письменницької Всеросійської спілки. У 1920 році Миколу також призначили на посаду професора на Історико-філологічний факультет Московського університету.
У період радянського союзу філософ продовжував писати, проте друкуватися не вдавалося. Ці часи радянського комунізму він охарактеризував як надзвичайно напружені. У 1920-их роках Миколу Олександровича Бердяєва декілька разів заарештовували, за буцімто участь в організації “Тактичний центр”, хоча ніякого відношення він до цього не мав. У цей період він написав збірки та статті, такі як “Зміст історії” та “Зміст творчості”. Дещо згодом філософа вислали в Німеччину. Там він познайомився із місцевими філософами, такими як: Освальд Арнольд Готфрід Шпенґлер, Граф Герман Олександр фон Кайзерлінг, Макс Шелер, після чого, створив Релігійно-філософську академію та очолив її.
У 1924 році чоловік переїхав жити до Франції, де продовжив активно друкувався. Тоді з під його пера вийшли такі книги як: “Досвід есхатологічної метафізики. Творчість та об’єктивація”, “Нове середньовіччя”, “Про призначення людини. Досвід парадоксальної етики”, “Про рабство та свободу людини. Досвід персоналістичної філософії”, “Російська ідея”, а також “Царство Духа та царство Кесаря”, “Самопізнання. Досвід філософської автобіографії” тощо. Крім цього, Микола Бердяєв брав участь у європейському філософському процесі, Російському студентському християнському русі тощо. У 1942-1948 роках науковця номінували на Нобелівську премію з літератури. Помер видатний філософ Микола Олександрович Бердяєв 24 березня 1948 року вдома у Франції, від інфаркту.