Стаціонарні лікарні в Києві розвивались поступово. Наприклад, Київський військовий госпіталь почав свою роботу з червня 1755 року та працює й донині. Але не лише ця лікарня має велику та довгу історію. Окрім госпіталю в Києві є ще кілька лікарень, які відкрили свої двері для пацієнтів ще у дореволюційний період. Тому їх по праву можна вважати початком зародження державної медицини в Україні. Далі на ikyyanyn.
Лікарні в Києві
Київський військовий госпіталь
Як відомо, в першу чергу держава турбується про найпотрібніших людей. Тому не слід дивуватись, що першим медичним закладом Києва був військовий госпіталь. Інше питання, чому так пізно він з’явився, оскільки війни та військові конфлікти траплялись в країні доволі часто. До того ж найближчими військовими лікарнями були або московський госпіталь, або ж ризький. І лише у 18 столітті київська влада замислилась над тим, що є потреба відкрити профільний медичний заклад в столиці. На початку свого існування госпіталь був розрахований на 50 ліжок, але через досить короткий час на долю медичного закладу випало важке випробування. У 1812 році, коли під час війни до Києва ринули біженці та поранені. Маленька лікарня мала надати професійне лікування майже двом тисячам поранених, не дивлячись на те, що він був розрахований всього лише на півтисячі хворих. Лікарі працювали понаднормово, проводячи велику кількість складних операцій та ампутацій щодня. І хоч військове кладовище біля шпиталю постійно збільшувалось, треба зауважити, що військовий госпіталь пройшов це випробування достойно. У 1830 році починається велике будівництво. Зводять великий новий корпус лікарні, яка з часом стане однією з найкращих не лише в Києві, а й в усій країні. У 1833 році керівництво приймає надважливе рішення і відкриває воєнно-фельдшерську школу на території госпіталю. Студенти університету Святого Володимира проходили тут практику, а також це перше місце де почали співпрацювати з сестрами милосердя. Жовту ж П-подібну будівлю госпіталь отримав у 1838 році. Тоді госпіталь вміщав в себе вже 1,5 тисячі ліжок і навіть мав невелике жіноче відділення на 25 місць.
Кирилівська лікарня
Як відомо, здоров’ям містян опікувались довгий час знахарі, монахи і навіть відьми, але точно не лікарі. Але будемо чесними, Київ досить довгий час відставав від інших великих міст у питаннях медицини та медичних реформ. Ситуація почала змінюватись після сумних подій під керуванням імператриці Катерини Другої. Коли на її указ землі церков, монастирів та храмів відбирались для використання в інших потребах, або ж для будівництва. Така сумна історія трапилась і з Кирилівським монастирем. Його просто зачинили, а землі спочатку мали слугувати для будівництва будинку інвалідів, а згодом тут же з’явилась і Кирилівська лікарня. Відверто кажучи, до статусу ідеального медичного закладу їй було дуже далеко. Перший корпус, під потреби саме лікарні було збудовано у 1802 році, а за 21 рік додалися ще два корпуси. Хоч лікарня постійно розширювалась і добудовувалась, місця для хворих катастрофічно не вистачало. Так у відділені для душевно хворих було в 2 або навіть в 3 рази більше людей, ніж планувалось і вміщувало відділення. Умови утримання хворих були максимально жахливі і походили на тюремні. Оскільки пацієнти часто були брудні, в старих піжамах. Одного разу до лікарні завітав Олександр Купрін, побачивши умови утримання хворих, він був в шоці. Після побаченого. Він опублікував матеріал, який назвав «Київський бедлам». В статті він розповідав про утримання імпульсивних пацієнтів. В лікарні для таких були спеціальні кімнати. Але вони були повністю пусті, до того ж кімнати за розміром були невеликі. Стіни були оббиті червоними планками з дерева. В тій же кімнаті був і туалет, але для досить імпульсивних хворих він міг бути навіть небезпечним, оскільки бували випадки, коли хворі засовували голови прямо в унітаз і могли захлинутись. Перед тим, як завести сюди хворого, його роздягали повністю, щоб він не зіпсував свого одягу, а також не намагався себе задушити. Вікно ж повністю закривали.
Покращення умов в цій лікарні почалось лише з 20 століття, під час Першої світової війни, коли сюди великими партіями почали надходити важко поранені військові.
Оскільки Кирилівська лікарня легендарна, то не можна не сказати і про відомих пацієнтів. Наприклад тут знаходився на лікуванні відомий художник Врубель, який розписував Кирилівську церкву. Але більш жахливою, була доля молодого послушника Києво-Печерської лаври Артемія Веделя. Одного разу він передбачив смерть імператора Павла Першого. Але імператор розцінив це по своєму і поставив діагноз Артемію навіть без участі лікарів. За 2 роки імператор таки помер, його син і спадкоємець Олександр вирішив не випускати пророка, до того ж ходили чутки, що Олександр сам причасний до смерті батька. Так Ведель провів в лікарні ще 9 років. Його звільнили лише тоді, коли Артемій був при смерті.
Олександрівська лікарня
Одна з найбільших та найвідоміших лікарень почала свою роботу у 1875 році. Але її поява обумовлена великою кількість дискусій. До середини 19 століття в Києві не існувало мульти профільної лікарні взагалі. Міська влада досить часто порушувала питання про створення такого закладу, який зможе надавати медичну допомогу киянам у будь-якому питанні, але чомусь далі розмов справа не йшла. Перед створенням цієї лікарні, в столиці відбулося дві дуже важливі речі. Спочатку, реформа муніципального самоуправління, що дозволило організувати міську думу. А далі, почались спалахи епідемій, які забирали життя багатьох киян. У 1873 році київська влада приймає доленосне рішення, про створення медичного закладу та одразу підписують розпорядження на будівництво лікарні.
Єдине не вирішене питання – це місце будівництва. Для розв’язання цього питання, було створено спеціальну комісію, яка для забудови обрала територію Шовковичного саду, біля Хрещатика. Але на той час, це місце належало благодійному товариству. З міського бюджету було виділено майже 17 тисяч карбованців, щоб викупити частину землі під забудову. На самому початку, Олександрівська лікарня складалась з двох дерев’яних бараків, на кам’яному фундаменті. Також тут були службові приміщення, морг їдальня для хворих та працівників, а також невеличка капличка. Щоб утримувати лікарню, з бюджету щороку виділяли 15 тисяч карбованців, а сам заклад був розрахований на 65 ліжок. Що цікаво, досить довгий час влада міста не дозволяла меценатам брати участь у фінансуванні роботи лікарні. Ця ситуація здавалась досить дивною та навіть таємничою. Іноді навіть у вузьких колах ходили легенди стосовно цього питання. Тому, коли дружина київського голови Павла Демидова зробила пожертву в розмірі 7,5 тисяч карбованців, керівництво не розуміло куди витрачати ці гроші, оскільки виділених державою коштів вистачало повністю на утримання лікарні. Тому було прийняте рішення покласти їх на депозит. Керівництво навіть забуло про цей вклад на деякий час. Згадали про цей депозит лише через 15 років, але вже набігли досить непогані відсотки. Тож цієї суми вистачило на будівництво нового корпусу. Також тут розмістили перший пологовий будинок і дитяче відділення.
