Зі столицею межує Зазимська сільська територіальна громада, до складу якої входить 7 населених пунктів. Кожен з них має свою історію, яка частково продемонстрована на їхніх гербах. Далі на ikyyanyn.
Історія сіл в геральдичних зображеннях
Адміністративним центром громади є село Зазим’я. Найбільш визначною пам’яткою населеного пункту є Свято-Воскресенська церква. Саме цей храм і зображений на гербі села, а також на емблемі місцевого футбольного клубу.
Найближче до Києва знаходиться село Погреби. На його гербі зображено чотири елементи, кожен з яких має відгуки в історії населеного пункту. По центру розміщено погреб. Адже за найбільш офіційною версією назва села походить від погребів, які київські монахи мали у цих краях. Про церковну приналежність села також свідчить золотий хрест, який розміщено у лівому верхньому кутку. Разом з тим у правому верхньому кутку розташували сокиру. Вона говорить про другу версію походження назви села. За переказами та згідно з деякими літописними згадками на території села знаходилося укріплення дружинників київського князя. Свого часу ним керував тисячний Ратибор, печатку якого було знайдено у середині 20 століття. Це укріплення відігравало роль як прикордонного пункту на шляху з Чернігова до Києва, так і мало темницю для тимчасового ув’язнення. Споруда була збудована з порубів – рубаних колод. За аналогією як козаки збудували Січ з січених колод. Ймовірно, що з часом слово “поруб” трансформувалося у назву села Погреби.
На гербі знизу по центру зображено рибу. Село знаходиться на Десні і рибацький промисел тут був поширений завжди. Окрім того, за версією краєзнавця Володимира Гузія засновником села був рибалка Гудзь, який також тут у своєрідних погребах зберігав свій улов. Можливо саме з метою закарбувати у пам’яті третій варіант походження назви та заснування села й було зображено на гербі рибу.
Третім селом є Пухівка. Поселення має давню історію та згадується у багатьох літописах під різними назвами. Сучасне ім’я для села дала рослина пухівка, яка раніше була досить поширена на цій території.
На гербі села Рожни на зеленому полі зі срібною хвилястою базою зображена золота дерев’яна фортеця. Ця емблема є згадкою про резиденцію князя Юрія Половця-Рожиновського. Срібна хвиляста база символізує річку Десну. Зелений колір означає мальовничі луки, сади, ліс, а також достаток і надію на світле майбутнє села.
Насиченим на зображення є також герб села Літки. Цей щит розділений на чотири частини з хвилястою срібною нитяною балкою. В першій червоній частині — золоте Євангеліє з червоним хрестом. В другій зеленій — золота соснова гілка. В третій зеленій і четвертій червоній частинах — золотий коронований бик, як символ скотарства і чумацтва. Гілка сосни розповідає про багаті місцеві ліси, а срібна хвиляста смуга символізує водні багатства: річки Десну, Любич, численні озера. Євангеліє тут невипадкове. При сільській церкві зберігалося знамените Літківське Євангеліє. Це одне з чотирьох відомих волинських рукописних Євангелій 16 століття. Інші три це: Пересопницьке, Волинське та Хорошівське. Вони повністю або частково написані староукраїнською мовою. У 18 столітті Літківське Євангеліє зникло. Існують версії, що воно сховане місцевими мешканцями.
На гербі села Літочки зображено золоте поле, а на ньому червоне сонце з одинадцятьма променями. На ньому срібний голуб. У 1482 році село було розорено татарськими ордами хана Менглі-Гірея. Але Літочки відродилися, про що й говорить герб. Червоне сонце символізує Ісуса Христа, який страждав, помер і воскрес із мертвих за допомогою Святого Духа, якого символізує білий голуб. Одинадцять кутів сонячної корони означають апостолів, які залишились вірними своєму Учителю. Сонце символізує життя, що знову відродилося в Літочках. Золоте тло символізує божественне світло і Святого Духа. Лазуровий бічник символізує річку Любич, зелений – ліс.
Логотип громади
Після об’єднання сіл в одну громаду виникло питання про створення логотипа всього Придесення. У результаті проведеного конкурсу та онлайн-голосування перемогу здобула жителька села Літки Ульяна Лоза.
На логотипі громади зображено сонце, яке розташовано на зеленій та синій долонях. Зелена символізує ліс, а синя – річку Десну. На фоні сонця пролітає лелека як символ громади та віри у майбутнє. Над емблемою розміщено напис “Придесення”.
