Київська медицина має багатовікову історію, яка славиться цікавими фактами та видатними лікарями. Вона почала розвиватися як окрема сфера діяльності починаючи з ІХ століття. Спочатку мешканці стародавнього Києва лікувалися народними методами, проте після кількох епідемій все змінилося. З’явилася необхідність використовувати ліки та більш ефективні методи лікування, які створили київські лікарі. Що відомо про тих з них, які зробили значний внесок у розвиток медицини далі на ikyyanyn.
Агапіт — один з перших і найбільш відомих лікарів Києва
У середині ІХ століття кияни лікувалися травами. Їх давали знахарі та ченці. Найвідомішим на той час серед них був чернець Агапіт із Печерського монастиря. Він радив лікувати хвороби молитвою, постом та настоянками власного приготування. Так само як і інші ченці Агапіт знав багато способів лікування хвороб, оскільки читав та перекладав медичну літературу. Він працював в церковній лікарні, де кожен охочий міг отримати медичну допомогу.
До нього зверталися різні люди: брати-ченці, бояри, звичайні люди і навіть князя. В історичних документах сказано, що він вилікував чернігівського князя Володимира Володимировича Мономаха, якому не міг допомогти жоден лікар. Після цього багато хто почав називати Агапіта цілителем і частіше до нього приходити для лікування хвороб.
Княгиня Євпраксія
З часів існування Київської Русі онука Володимира Мономаха змалку вивчала медицину. Набравшись достатньо знань, вона почала лікувати хворих людей. За безкорисну медичну допомогу їй дали прізвисько Добродія. Вона читала книги про хвороби та способи їх лікування протягом багатьох років. Розуміння властивостей цілющих трав, їх особливості впливу на організм, відомості з книг Гіппократа та Авіценни, а також власний досвід лікування хворих допомогли написати трактат «Мазі». Він став одним із перших медичних посібників у Київській Русі, створений жінкою. У ньому були такі розділи: основи гігієни майбутньої мами, способи лікування хвороб шкіри, зубного болю, правильне харчування…
Трактатом «Мазі» користувалися люди різного віку та соціального статусу. Корисні та ефективні поради допомагали їм самостійно вилікувати багато хвороб та піклуватися про своє здоров’я. Також деякі з них ходили до Євпраксії за порадою чи цілющою настойкою. Іноді вона сама готувала лікувальні відвари, які потім роздавали всім хворим.
Сергій Крамарєв
Киянин, який з юних років цікавився медициною, став головним інфекціоністом Міністерства охорони здоров’я України та отримав багато звань за успішну професійну діяльність. Сергій Крамарєв закінчив з відзнакою київський медичний інститут ім. А. А. Богомольця. Головне значення у виборі майбутньої професії лікаря-інфекціоніста мали лекції завідувача кафедри дитячих інфекцій професора П. С. Мощича. На 4-му курсі він почав додатково займатися в науковому гуртку, який був відкритий для всіх бажаючих на його кафедрі.
1989 року його призначили асистентом кафедри, а за кілька років — доцентом. Потім розпочалася його успішна кар’єра у сфері медицини. З 2004 року він працював у міській дитячій інфекційній лікарні та був лікарем Універсальної клініки «Оберіг». Окрім цього, Сергій Крамарєв писав статті для науково-медичних журналів. Під його керівництвом з інституту було випущено 4 доктори та 13 кандидатів медичних наук. Також він займав посаду голови комісії України «Інфекційні та паразитарні хвороби». 2009 року його ім’я внесли до списку найвпливовіших лікарів України.
Борис Тодуров
Легенда української медицини працював лікарем та директором інституту серця. Так само, як і його мати Ніна Іванівна, він вирішив присвятити життя медицині. Після закінчення університету з 2003 року він зайняв посаду лікаря-завідувача інституту хірургії та трансплантології імені А. А. Шалімова. Але він вирішив на цьому не зупинятися та зробити великий внесок у розвиток київської медицини.
У 2006 році Борис Бодуров став автором успішного проекту — київського Центру Серця, який приймає пацієнтів з усіх регіонів України. Також він є ініціатором проведення операції з пересадки цього органу. З тих пір її визнали успішною та почали постійно проводити в Україні. 2008 року Бориса призначили керівником нового медичного центру в Києві, а 2013 року — директором інституту серця України. За 30 років медичної діяльності Борис Тодуров провів понад 5, 000 операцій, у тому числі і з пересадки серця.
Ольга Богомолець
Одна з найвідоміших жінок Києва присвятила своє життя медицині. Ольга народилася в сім’ї медиків, і після закінчення школи обрала таку саму професію. Вона здобула медичну освіту в Києві та за кордоном. У 1989 році Ольга закінчила три вищі навчальні заклади: медичний інститут ім. Богомольця, педагогічний університет ім. Драгоманова та Пенсільванський медичний університет. Там вона кілька разів проходила практику та працювала лікарем. Після повернення до Києва Ольга заснувала клініку лазерної медицини та працювала там головним лікарем.
2003 року вона отримала ступінь доктора медичних наук, а наступного року її призначили особистим лікарем Президента України Віктора Ющенка. Після цього вона зайняла посаду професора медичного університету ім. Богомольця. За довгі роки професійної діяльності Ольга написала 70 наукових праць та зареєструвала 14 медичних патентів у сфері лікування захворювань шкіри.
Вадим Якимович
Наука та медицина були головними інтересами цього видатного лікаря. Після закінчення київського медичного інституту на відмінно він працював невропатологом і одночасно займався викладацькою діяльністю. Потім у 1950-х роках він став науковим співробітником та завідувачем відділів фізіології дихання та клінічної патофізіології. Велику славу йому принесли нові наукові відкриття у сфері медицини.
Цікавим фактом з його біографії є те, що він став першим лікарем в Україні, який розробив та впровадив у медичну діяльність електрохімічний метод для вимірювання напруги кисню у тканинах тварин та людини.
Після цього наукового відкриття його призначили на посаду директора відділу фізіології дихання при інституті фізіології Богомольця. Також у 1967-1972 роках він брав активну участь у конференціях, присвячених розвитку медицини.
Крім цього, він є автором багатьох наукових монографій та досліджень життєдіяльності як окремих клітин, так і організму загалом. На основі результатів їх проведення у 1884 та 1990 роках киянин Вадим Акимович написав 2 книги: довідник з фізіології та патології дихання та біофізичні характеристики тканин людини. Після цього він продовжив писати наукові дисертації, книги та працювати у сфері медицини. У 2000 році Вадим Акимович став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки та доктором медичних наук.
Наталія Губергриць
Киянка, яка пройшла шлях від лікаря-терапевта до доктора медичних наук та президента Європейського клубу панкреатологів. Вона працювала у київських лікарнях, читала монографії популярних на той час медиків та встигала займатися науковою діяльністю. Також Наталія Губергриц брала участь у конференціях з доповідями по всьому світу та, таким чином, популяризувала медичну діяльність у Києві.
Велику популярність серед медиків їй принесла велика кількість наукових праць. Вона написала близько 200 дисертацій, 30 монографій та стала автором 42 винаходів, які увійшли до історії медицини. Крім цього, вона стала дослідником бази Фармакологічного центру України, де проводяться аналізи ефективності нових лікарських засобів.
