Підтримка військових у тилу – це щоденна якісна праця на своєму робочому місці, допомога родинам тих, хто на фронті, донати та щира подяка. Є у такої підтримки ще один надважливий аспект, а саме – психологічна підтримка та коректне спілкування з військовими. Як це варто робити? Про що говорити, а про що мовчати? Як допомагати військовим психологічно? Розповідаємо в статті на ikyyanyn.
Спілкування з військовими та стоп-теми
Характер спілкування з військовим чи військовою залежить від його чи її морально-психологічного стану, що своєю чергою зумовлений тривалістю перебування на фронті та умовами, в яких довелось чи доводиться бути. Військових може супроводжувати тривожність та інші розлади, які потребують допомоги спеціалістів, яких можна знайти у лікарнях Києва, але водночас і підтримки близьких.
Варто пам’ятати, що військові не завжди схильні говорити про свої переживання чи виявляти емоції. На фронті вони зазвичай недоречні, бійцям потрібно бути постійно зібраними, сконцентрованими, місця для сентиментів не залишається. Тож, багато з них залишаються у цьому стані й у спілкуванні з цивільними.
Якщо ж військовий розповідає щось для нього важливе, то важливо дати йому можливість виговоритись та слухати уважно, не засипаючи запитаннями. Те ж саме стосується ситуацій, коли військовий виснажений або роздратований. Навіть у звичайному житті піднесений настрій не є повсякденною нормою. Тому варто завжди виявляти повагу та чуйність, а також щире зацікавлення й готовність допомогти за потреби.
Щодо стоп-тем, то вони індивідуальні, але загалом в розмовах з військовими варто уникати:
- оцінок їх героїзму чи поведінки взагалі
- запитань про вбивства
- показного оптимізму та загальних фраз.
Якщо ви не знаєте, що говорити чи як допомогти, краще за все сказати про це чесно. Це допоможе порозумітись, адже військові теж розуміють цивільних, помічають ніяковість і страх. У подібній ситуації вони починають уникати спілкування, адже не хочуть грати ролі героїв чи приховувати власні почуття.
Доречні слова підтримки
Найголовніше у підтримці військових – це щирість та вдячність. Не варто вживати шаблонні фрази. Натомість якщо воює хтось із близьких, розказуйте їм про те, що відбувається вдома, передавайте слова вітання та підтримки рідних та друзів.
Якщо такі розмови викликають у військових гнів чи роздратування, не сприймайте такі реакції на власний рахунок. Часто спротив викликає навіть щирий заклик бути обережним, адже військових виснажує ситуація, в якій вони знаходяться та щоденний ризик для життя.
Якщо військовий отримав поранення, будьте поруч із впевненістю:
- не говоріть багато про причини поранення, а краще сконцентруйтесь на відновленні та тому, що можна робити тут і зараз
- відвідуйте пораненого у шпиталі або вдома
- надішліть або принесіть ліки, смаколики або якісь важливі речі, пов’язані з довоєнним життям
- дайте пораненому та собі достатньо часу на прийняття ситуації, що склалась, та адаптації до неї.
Якщо військовий втратив побратима, йому також знадобиться підтримка. Відмовтесь від шаблонних фраз на користь щирого співчуття, наприклад:
- не можу уявити, як тобі зараз, не знаю, що сказати, але я поруч і ти завжди можеш на мене розраховувати
- якщо тобі щось знадобиться – я поруч
- я завжди готовий/готова з тобою поспілкуватись, телефонуй, коли матимеш змогу.
Людина, яка переживає горе, потребує близькості з іншими, навіть якщо їй здається, що це не так. Знову ж таки потрібен час та усвідомлення трагічної події, що сталась. У такому разі дуже цінно знати, що є люди, які готові підтримати, вислухати без оцінок та зайвих порад.
Коли близькі воюють: поради
Якщо на фронті перебувають близькі та друзі, варто домовитись з ними про частоту виходу на зв’язок та повідомлення, що мають заспокоювати обидві сторони. Військові часто не мають часу та сил на розмови, інколи телефонувати є небезпечним для життя. Тому не варто намагатись постійно вийти з ними на зв’язок.
Так само не слід одразу бити на сполох, якщо певний час не отримуєте дзвінків або повідомлень. Зв’язок може зникнути з технічних або безпекових причин. На цей випадок варто мати контакти людей, які воюють ближче до тилу, але знають, де знаходиться ваш близький.
Так само не слід сварити військових за ігнорування повідомлень чи дзвінків. Причини цього є об’єктивними, й військові так само хвилюються, коли не можуть повідомити новини про себе вчасно.
Варто пам’ятати про те, що хвилювання за близьких, які воюють, є абсолютно нормальним станом. Водночас слід піклуватись про свій психологічний стан, підтримувати повсякденне життя та показувати військовим, що вдома все добре і ви в безпеці. Саме за це вони воюють, тому хочуть бачити рідних не схвильованими, а скоріше турботливими.
Не ігноруйте власне хвилювання – додайте в щоденну рутину дихальні вправи, медитації або спілкування з психологом, які в Києві працюють як офлайн, так і онлайн. Чим більше знань про коректне спілкування з військовими ви матимете, тим легше буде збудувати діалог та зберегти стосунки з рідними людьми, які стали на захист держави.