Аптечна мережа сучасного Києва налічує тисячі аптек з широким асортиментом та ліками, доступними за рецептами та без. Проте, зручно та швидко придбати ліки в столиці можна було не завжди. До початку XVIII століття аптек у місті взагалі не було. Про розвиток аптечної справи протягом трьох століть розповідаємо в статті на ikyyanyn.
Поява першої аптеки
Лікарські трави збирали, зберігали та використовували ще за часів Київської Русі. Тоді їх називали зіллям й були спеціальні заклади, схожі на сучасні аптеки, де їх можна було придбати. Знахарі виготовляли порошки, мазі, відвари та настої та передавали свої знання з уст в уста.
У часи Середньовіччя аптечна справа зосередилась у монастирях та церквах, де можна було одержати лікування та засоби для нього.
Перша аптека в Києві була відкрита 18 лютого 1715 року:
- її заснування ініціював генерал-губернатор Дмитро Голіцин
- він звернувся до Петра І з проханням організувати аптечний заклад для солдатів
- перша аптека обслуговувала виключно військових та не надавала допомогу цивільним киянам.
Перша приватна аптека, відкрита для всіх жителів міста, була відкрита у Києві у 1728 році. Заклад організував німецький лікар та фармацевт Йоганн Гейтер на Подолі й залишився фактично монополістом до 1770-х років.
Розвиток приватних аптек
Перша приватна київська аптека, яка у ХХ столітті стала музеєм та відома під іменем Георга-Фрідріха Бунге, який успадкував родинну справу Гейтера. Варто зазначити, що в той час фармацевтами були виключно чоловіки. Жінок вважали не здатними до такої точно праці. Окрім того, вона була важкою фізично, адже треба було виготовляти пігулки, користуючись спеціальним пресом, та подрібнювати багато компонентів вручну.
Всі тогочасні лікарські засоби виготовляли з натуральних, переважно рослинних інгредієнтів. Іноді до них додавали речовини, одержані з тваринної сировини. Окрім того, аптека також продавала косметику та парфуми, й навіть чорнила. На кожному флакончику були вказані компоненти та їх пропорції, а також герб виробника. Аптеки Києва до 1810-х років залишались приватними, а володіли ними переважно іноземці.
У 1833 році в місті вже діяло дві державні аптеки. Надалі аптечні заклади також почали відкривати при університетах.
Виготовлення ліків залишалось прерогативою аптек і було досить дорогим. Тож, і придбати їх продукцію мали змогу лише заможні кияни. Багаті панночки часом замовляли для пігулок коробочки з дорогоцінними прикрасами, а самі пігулки хотіли мати під колір суконь. Фармацевти виготовляли зелені, фіолетові і навіть золотисті ліки вартістю 10 рублів за пігулку.
Аптекар мав у своєму закладі власний кабінет, де міг влаштовувати прийоми та вечори з друзями. Тож, це була прибуткова сімейна справа, яка часто передавалась у спадок, як сталось з аптекою Гейтера. Її передавали з покоління у покоління до 30-х років ХІХ століття. Потім будівля втратила своє призначення, стала житловою спорудою, а згодом – музеєм.
Наприкінці XVIII та на початку XIX століття аптеки були торговими підприємствами, різними за структурою та призначенням. У Києві можна було знайти публічну аптеку, військову, гомеопатичну та магазини санітарії та гігієни, які також зараховували до аптечних закладів. У них виробляли дезінфекційні та косметичні засоби, отрутохімікати, матеріал для перев’язувань, хімічні товари та невеликий асортимент ліків для безрецептурного відпуску.
Звичайний асортимент аптек включав мікстури, сиропи, краплі, свічки, чаї та пластирі. Змушені конкурувати між собою фармацевти намагались зацікавити відвідувачів такою продукцією, як лікувальні вина, мінеральні води та навіть м’ясні бульйони.
Промислового виробництва ліків у Російській імперії ще не було. Ліки хімічного походження імпортували переважно з Європи.
Аптечна справа у XIX та ХХ столітті
У XIX столітті особливої популярності серед містян набули гомеопатичні аптеки. Публічні аптечні заклади продовжували свою діяльність, як і раніше. Вони також ставали центрами синтезу та аналізу хімічної продукції, розробляли технології виробництва та одержання різноманітних хімічних речовин.
Цю ситуацію, що складалась роками, докорінно змінила Перша світова війна. Імпорт ліків став неможливим, одразу став відчутним їх дефіцит. Це призвело до започаткування власного виробництва, що зосередилось у Києві та інших великих містах, а також до появи фармацевтичних факультетів та Хіміко-фармацевтичного інституту у Харкові для підготовки кадрів.
Надалі кількість аптек почала зростати, а їх асортимент почав містити все більше синтетичних лікарських засобів. Так, кількість аптек зросла з 1067 закладів у 1913 році до 2419 у 1941 році. Під час Другої світової війни, німецькі війська знищили 1807 аптек та завдали фармацевтичній сфері Києва збитків на 290 млн карбованців.
Розширення аптечної мережі міста продовжилось у повоєнні роки. Станом на 1958 рік в Києві працювало 3007 аптек. У той час вони були державними та продовжували виготовляти ліки.
На жаль, ця практика була практично втрачена у роки незалежної України. Натомість стрімко розвинулись аптечні мережі зі значним асортиментом. Тож, загальна кількість аптек у Києві сягнула тисяч й містяни мають змогу придбати необхідні ліки зручно та швидко.