Великдень — одне з головних християнських свят в Україні. Його щорічно святкують кияни у квітні на честь Воскресіння Ісуса Христа в I столітті. У цей важливий церковний день люди збиралися разом з сім’єю та друзями протягом багатьох останніх тисяч років. За весь цей час у Києві змінювалися пасхальні традиції. Вони стали частиною історії міста, об’єднували людей, прививали любов до церковного богослужіння та розвивали патріотизм. Далі на ikyyanyn.
Великдень у дореволюційний період
Кияни почали святкувати Великдень після прийняття християнства на Русі. Це відбулося у 988 році, коли князь Володимир Великий охрестив жителів столиці та всю Київську Русь біля річки Дніпро. З того часу на українських землях почали розвиватися християнські традиції.
Оскільки з цього свята почалося заснування християнської релігії в Україні, служителі церков почали розділяти його святкування на церковно-богослужбове та народно-традиційне. В українському календарі церковних служб Пасха є найбільш урочистим святом, яке обов’язково святкують усі кияни. За часів існування Київської Русі в Х столітті вони створили традицію готуватися до Пасхи — дотримувалися Великого посту, а після святкування вітали один одного словами: «Христос Воскрес!».
У великодні дні до Києва їхало багато людей. Спочатку вони йшли в церкви, щоб освятити пасхальні корзини, а потім влаштовували застілля. Серед молоді було прийнято проводити весняні гуляння: вони грали в ігри, співали та танцювали на пагорбах гір і парків столиці.
Також у першій половині XIX століття в Києві були популярними розважальні вистави. Вони проходили на благодійних вечорах у театрах під час святкування Великодня. Киянам дуже подобалися такі заходи, тому глядацький зал був завжди повністю заповнений. Дохід від проведення театральних вистав перераховували на потреби бідних людей.
Пізніше у дореволюційний період у столиці з’явилася ще одна цікава традиція. Напередодні Великодня трудова артель видавала кучерам заборону на нецензурні висловлювання. За кожне порушення вони платили штраф — 25 коп. за 1 раз, а за другий 50 коп. Незважаючи на це, у пасхальні дні все-таки були й ті, хто порушував правила. Зібрані гроші порушників жертвували міській лікарні.
Великдень у радянський період
В період СРСР комуністи забороняли святкувати Великдень, тому у Києві припинилися гуляння, відвідування церкви та співи. Проте у святкові дні на вулицях міста іноді з’являлися віруючі. Місцева влада боролася з ними різними способами: виловлювала на порозі церкви та направляла туди співробітників міліції. Тих, хто протестував, могли вигнати з роботи чи вищого навчального закладу. Тому люди навіть боялися сказати, що готували вдома паски чи фарбували яйця. Однак у різні радянські роки ставлення до релігії та Великодня змінювалося, тому, на щастя, вдалося зберегти традиції цього свята.
Так, наприклад, у період німецької окупації у київських храмах відновились церковні богослужіння. Німці позитивно ставилися до дотримання релігійних традицій і загалом християнської релігії. У 1942 році були випущені пасхальні листівки з краєвидами та визначними пам’ятками Києва та привітаннями українською мовою. Кияни відправляли їх своїм родичам та знайомим, щоб привітати зі святом. Наступного року у місті знову були відкриті церкви та монастирі.
Але на цьому важкі часи не закінчилися. У післявоєнний період у Києві розпочався голодомор, тому яйця не продавались. Деякі люди вирощували курей і ледве знаходили для них корм, щоб у сім’ї були яйця на Великдень. У роки масового голоду часто траплялися крадіжки продуктів, які приносили люди до церкви для освячення. Щоб потрапити на церковну службу, вони приходили ще вдень і чекали по декілька годин.
З 1988 року у період розбудови відбувалося відновлення релігійних свят, зокрема і Великодня. Більшість заходів відбулася у Києві. Великдень, як і Різдво та Трійця, були визнані національними релігійними святами.
Великдень за часів незалежності
В роки незалежності святкування Великодня у столиці стало більш різноманітним та цікавим для киян. У 2009 році у великодні дні почали виступати хорові та музичні колективи. Вони веселили інших людей і створювали у місті атмосферу свята, виконуючи народні пісні та класичні композиції у релігійному стилі. Також у ті роки продовжилося будівництво соборів, куди почали щороку приходити кияни для освячення пасок та писанок. Пізніше біля них напередодні свята встановлювали великодніі інсталяції: паски, яйця, свічки, корзини.
З 2011 року у Києві почали проводити фестиваль писанок у сквері ім. Івана Франка. Там були представлені великодні роботи школярів, а ще для киян проводили майстер-класи та конкурси. З 2014 року фестиваль вирішили щорічно організовувати на Софіївській площі, де можна оцінити майстерність художників та помилуватися різноманітністю та унікальністю кожної писанки.
