18 Травня 2022

Як киянки допомагають сусідам під час війни?

Related

Які культурні заклади та зони відпочинку відновили роботу у Києві?

Незважаючи на воєнний стан, кияни повернулися до звичного ритму...

Перша реклама у Києві. Хто і як запускав рекламний прогрес? 

Більшість громадян вважає, що велика кількість реклами на вулицях...

Розбита кожна хата: як село Мощун в Київської області повертається до життя

Це село знаходиться у Бучанському районі Київської області. У...

Найкращі освітлювальні товари в Києві

Правильне освітлення пов'язане не лише з комфортом та красою...

Share

Війна в Україні стала випробуванням для багатьох людей і водночас навчила їх частіше проявляти доброту та турботу один до одного. Одними з них є киянки. Вони приєдналися до гуманітарних штабів, і вперше почали допомагати своїм сусідам. Про те, як вони займаються волонтерством пропонуємо дізнатися далі на ikyyanyn.com.

Як Анна допомагала людям через волонтерський чат «Привіт, сусіде!» ? 

Киянка Анна Боярчук стала однією із тих, хто захотів допомагати людям у воєнний час. Вона вирішила, що буде для них корисною, якщо залишиться вдома та почне працювати волонтером. Після початку війни кожен її робочий день починався однаково: приблизно о 7:00 ранку дівчина прокидалася від дзвінків та повідомлень дідусів та бабусь, яким була необхідна допомога. Одні просили привезти продукти, ліки, засоби гігієни, іншим не вистачало психологічної підтримки. Іноді були й незвичайні прохання, наприклад, перевезти кота до іншого району, доставити додому сік подорожника, відвезти тварину на огляд до ветеринара чи привезти інвалідний візок.

Анна працює у фонді «Життєлюб». У перші дні війни за ініціативою фонду було створено волонтерський чат «Привіт, сусід!» для жителів Києва. Там залишають заявки дідусі та бабусі, на які відповідає дівчина та інші волонтери. Вона разом із командою добровольців купує для сусідів та інших людей зі свого району все необхідне, після чого складає товари в різні пакети та доставляє їх за адресами.

Також вона займається приготуванням гарячих обідів, які безкоштовно роздають малозабезпеченим людям:

«Ще ми співпрацюємо із Деснянським територіальним центром. Щодня наші волонтери готують 100 гарячих обідів, ми віддаємо їх терцентру і люди отримують їх під розпис», — сказала директор фонду Вікторія Марушевська. 

Як інша киянка Анна почала займатися волонтерством через чати «добросусідська доставка»?

24 лютого Ганну розбудив її хлопець зі словами: «Почалася війна». Вони почали брати участь у мітингах біля російського посольства, але користі від цього не було. За кілька днів дівчина дізналася, що її знайома створила волонтерський штаб «Зграя» у Києві. Анна їй написала, що хоче приєднатись до команди волонтерів. Потім їй доручили перше завдання — розробити систему волонтерства «Добросусідська доставка». Ідея цієї ініціативи полягала в тому, щоб допомагати малозабезпеченим людям: бабусям, дідусям, людям з інвалідністю, дітям.

«Друзі мого хлопця, IT-контора з Чернігова, зробили нам за два дні CRM-систему, куди стікаються всі запити, та їх зручно фільтрувати районами. Спочатку за всіма запитами дзвонили волонтери, щоби зрозуміти, що потрібно людям, а що ні. Але коли ми зрозуміли, що волонтерів надовго не вистачить, магічним чином з’явився помічник якогось депутата і запропонував нам п’ятьох своїх помічниць. Вони й стали нашим кол-центром. Телефонують і цікавляться потребами людей», —  розповіла Анна.

Зараз команда волонтерів має 9 районних чатів «Добросусідська доставка». Туди пишуть кияни про те, що їм потрібно і вказують свої адреси. Потім Анна замовляє все необхідне, складає товари у пакети і відвозить їх сусідам зі свого району. 

Багато пенсіонерів, яким вона привезла продукти, не вистачає турботи та уваги. Тому іноді бабусі та дідусі шукають будь-який привід, щоб до них знову приїхали. Одні кажуть, що їхні сусіди виїхали з будинку, у інших діти за кордоном або їм нема з ким поговорити. Також Анна дізналася, що деякі з них допомагають армії: займаються плетінням маскувальних сіток та шиють зі старих наметів одяг і все те, що потрібне українським бійцям. Дівчина сподівається, що вона буде й надалі підтримувати гармонійні відносини з сусідами, з якими познайомилася під час війни.