Як Київ переживав страшну епідемію чуми та іспанки, читайте в матеріалі на ikyyanyn.
Чума у Києві
У 18 столітті Європою почала масово поширюватися чума. Люди вже знали симптоми цього захворювання, бо це була не перша така епідемія. Найшвидше хвороба поширювалася в містах з великою кількістю населення. Зокрема, в столиці вмирали тисячі мешканців. На закопування мерців не вистачало місця та людей.
За однією з версій, чуму в місто привезли польські купці. Зараження чумою відбулося через блох, які були у хутрі тварин. Вони й переносили хворобу на різні території та країни.
Тоді у 1770 році на столичному Подолі майже одночасно вмерли декілька членів однієї родини. Людей поховали, а поруч з їх будинком виставили охорону для того, щоб ніхто не забрав їх речі та не заразився. Карантинні заходи не вводили. Тож через кілька днів від чуми почали помирати на Печерську та у іншому районі. Чума швидко ширилася вулицями міста. Тільки після цього вирішили ввести карантин.
Тоді вчений, випускник Київської академії, Д. Самойлович довів, що хворобу спричиняє контакт з інфікованою людиною та її речами.
Тож медик для того, щоб уникнути розповсюдження хвороби, обрав шлях карантину для всіх, хто мав симптоми чуми або контактував з хворими. Крім того, він довів необхідність медичному персоналу носити оброблений оцтом захисний спецкостюм та намазане дьогтем взуття. Таким чином, лікарі мали не заразитися небезпечною хворобою та не винести її за межі лікарень.
Примусовий карантин на острові
Всіх, хто контактував із хворими, вивозили на Труханів острів. Там всіх тримали на карантині. Проте людей такі захисні мірі не влаштовували. Для того, щоб не потрапити на острів, вони приховували смерті родичів. Люди викидали їх трупи подалі від будинків або самостійно закопували. Тож кількість жертв зростала.
Навчальні заклади зачиняють, житло померлих та хворих “дезінфікують. Проте заражені чумою хати вирішили не спалювати. Адже боялися спричинити масштабну пожежу, бо на Подолі були дерев’яні будинки.
До речі, у Михайлівському соборі ніхто з його мешканців не помер. Адже святиня вчасно зачинила двері для гостей, коли закрилась на карантин.
Вже наступного року, під час морозів епідемія чуми пішла на спад, а навесні її вдалося майже повністю зупинити. Зазначається, що епідемія знищила п’яту частину жителів столиці.
Іспанка в Києві
Це одна з найстрашніших пандемій за всю історію людства. Ця хвороба поширювалася із шаленою швидкістю. Від зараження до смерті минали лічені дні. Пацієнт просто задихався. Розтин показував, що легені виглядали, як кривава каша. Хвороба виникла в Іспанії та швидко перетинала кордони. Іспанський грип у 1918 році дійшов і до Києва. Це сталося восени. Вважається, що хворобу завезли німецькі солдати. Розповсюдження хвороби почалося з залізничного вокзалу, де знаходилося багато військових та біженців. Саме через велике скупчення людей іспанка почалася швидко поширюватися. Однак в основному іспанкою тоді хворіли біженці та військові.
У столиці не вводили суворих обмежувальних заходів. Продовжували працювати освітні заклади та навіть іподром. Однак киян просили менше бувати на вулиці та дотримуватися правил гігієни. Однак мешканці столиці виходячи на вулицю, прикривали дихальні шляхи марлевими пов’язками. На той момент ліків від іспанського грипу не існувало. Лікували як могли. Після спалаху епідемії в столиці через кілька місяців захворюваність поступова пішла на спад.
До речі, смертність в Києві була значна менше, ніж в Європі. За статистикою в столиці тоді загинуло 10 тисяч мешканців. А в країнах Європи смертність від грипу сягала 25%.
