Київ — місто з красивими ландшафтами, архітектурою та пейзажами. Тут гармонійно поєднана природа та інфраструктура, а навколо активний та різноманітний ритм життя. Кияни дуже люблять своє місто та співають про нього пісні. Головна серед них називається «Як тебе не любити, Києве мій!». Це офіційний гімн Києва, який часто звучить під час проведення свят та урочистих подій у місті. Як і коли з’явилася ця музична композиція далі на ikyyanyn.com.
Як виникла ідея створити гімн Києва?
У 60-ті роки весь Радянський союз співав пісні про Москву, а от пісні про Київ не було. За словами колишнього міністра культури Ростислава Бабійчука, це стало приводом для створення пісні про українську столицю. Спеціально для цього у місті проводили конкурси. Усі бажаючі могли представити свій варіант пісні про Київ, але через кілька років спеціальна комісія так і не змогла обрати переможця.
Потім було вирішено вибрати пісню серед тих, які вже знають та люблять кияни. Найбільш підходящою стала та, в якій часто повторюються слова про любов до Києва. Вона називається «Як тебе не любити, Києве мій!». Вперше ця пісня прозвучала на День Києва 27 травня 1962 під музику оркестру київського оперного театру. З того моменту її часто озвучували під час проведення державних свят у місті.
Цікаві факти про написання легендарної пісні
Напередодні урочистого концерту на честь Дня Києва міська влада видала указ створити пісню про місто. Її музику вдалося написали лише за 1 ніч, а слова вигадати за місяць 2 талановитим творчим людям: композитору Ігорю Шамо і поету Дмитру Луценку. Спочатку з’явився другий куплет пісні. Тоді Дмитро гуляв по Києву і милувався тим, як цвітуть каштани. Потім з’явився перший і третій куплети. Найскладніше було вигадати назву, яка також є приспівом у пісні: «Як тебе не любити, Києве мій!».
У Дмитра не виходило підібрати потрібні слова, тому він постійно ходив туди-сюди і наспівував мелодію. Одного разу, коли він йшов в парку, то випадково почув як молодий хлопець зізнається дівчині в коханні: «Як тебе не любити» — і одразу додав до них слова «Києве мій!». Через деякий час ця пісня стала настільки популярною, що 2014 року її затвердили офіційним гімном Києва. Дмитра та його близьких попросили безкоштовно віддати авторські права на пісню, але вони були проти цього:
«З нами зв’язалися представники агентства авторських прав та запропонували віддати пісню безкоштовно. Але ми не погодились. Нам не потрібні великі гроші, зовсім не про це. Адже зараз за те, що пісня грає на вокзалі, на виході з метро «Хрещатик» та на Майдані, ми отримуємо копійки — 41 гривню на квартал. Ми не намагаємось на цьому збагатитися. Але чому не можна зробити її гімном, залишивши у нас права? Адже це наша спадщина, і ми не хочемо, щоб із нею робили що хотіли», — сказав з цього приводу Дмитро Луценко, як повідомляє kiev.vgorode.ua
Голова Всеукраїнського об’єднання «Оберіг» Сергій Ступак сказав про це наступне:
«Київрада не може використати цю пісню без набуття відповідних прав. А правами на композицію, написану композитором Ігорем Шамо та поетом Дмитром Луценком, володіють їхні діти. Вони прямі спадкоємці першої черги. Київрада має придбати права на використання композиції. Сторонам слід обрати розумну цифру під час переговорів. У ході їх проведення необхідно встановити обсяг використання пісні. Наприклад, вона звучатиме 20 разів на добу. Виходячи з обсягу використання, повинна бути визначена сума винагороди», — сказав він.
