Україна багата на видатних науковців та медиків — і це ні для кого не секрет, а Київ — місця для реалізації їх талантів. Так і було з Юрієм Вороним, який здобув освіту, прожив більшу частину свого життя та помер в столиці. Він був першим лікарем у світі, який провів трансплантацію нирки пацієнту. Про життя хірурга та його інноваційне рішення — далі на ikyyanyn.
Коротка біографічна довідка про Юрія Вороного
Юрій Юрійович або Георгій Георгійович Вороний народився 21 серпня 1895 року в селі Журавці колишньої Полтавської губернії. Його батько, Георгій Вороний, був вченим та професором математики Варшавського університету. Юрій був не єдиною дитиною в сімʼї та мав дуже близькі стосунки зі своєю середньою сестрою Марією Вороною-Василенко. Саме завдяки їй, лікар дотримувався принципу дбати в першу чергу про славу України, а не про свою знаменитість та багатство.
У 1913 році Юрій переїжджає до Києва, щоб здобути освіту на медичному факультеті університету імені Св. Володимира. Перша світова війна завадила планам майбутнього лікаря, та, попри перерване навчання, він пішов медиком у перевʼязувальний загін “Червоний Хрест”, а через деякий час пішов загін Центральної Ради.
16 січня 1918 рік — ця дата відома боєм під Крутами. Молодий студент Юрій був небайдужим і також брав участь в бою. Йому та декільком його побратимам пощастило залишитися живими, та пораненими. В госпіталі за ним доглядала Віра Йосипівна Нечаївська, яка і стала його дружиною в майбутньому.
У 1921 році Юрій нарешті здобув медичну освіту й став асистентом на кафедрі факультативної хірургії в медичному інституті в Харкові. Його керівником став В. М. Шаманов і саме з ним він почав досліджувати питання з трансплантології та переливання трупної крові.
З 1927 року він тримав фокус на серйозних прогалинах медицини, які стосувалися пересадки нирок та яєчок.
Перші спроби трансплантації: експерименти на тваринах
Коли Юрію Юрійовичу був 31 рік, він серйозно почав досліджувати питання з пересадки органів. Після опанування техніки судинного шва, він почав проводити численні експерименти з пересадки органів на тваринах. Зокрема, він провів операцію з вільного пересадження нирки, яєчок та ноги собаки.
В статусі асистента кафедри того ж самого медичного інституту в Харкові він провів першу операцію з пересадки нирки собаці під наглядом В. М. Шаманова. Операція пройшла успішною і після проходження практики його запросили стати головним директором та професором з хірургії в Херсоні. Там він спочатку працював у виробничому медичному інституті, а потім став співробітником у Всеукраїнському інституті невідкладної хірургії та переливання крові.
Перша операція з пересадки на людині
Працюючи в херсонській лікарні, 3 квітня 1933 року він став першим у світі, хто провів пересадку нирки в клінічних умовах. На жаль, жінка, якій пересадили трупну нирку, прожила лише 2 доби й померла. В іноземних журналах “Minerva Chirurgica” та “El Siglo Medico” було зазначено, що нирка підʼєдналася до загального кровообігу організму і повноцінно функціонувала. Ця операція довела, що для трансплантації можна використовувати не тільки трупні тканини, а й цілі органи.
Розвиток трансплантації та подальше життя Вороного після відкриття операції з пересадки трупних органів
У 1933 році в обласному центрі Херсона було відкрито вечірній медичний інститут, який готував фельдшерів. Юрія Юрійовича Вороного запросили туди на посаду директора та завідувача кафедри топографічної анатомії та екстреної хірургії.
В грудні 1935 року атестаційна комісія Київського медичного інституту призначила йому науковий ступінь кандидата наук навіть без захисту дисертації. Опісля він знову вирушив до Харкова, де став завідувачем кафедри стоматологічного інституту.
Та війна знову внесла правки в життя Юрія. За спеціальним наказом його було переведено до міського відділу МОЗ Харкова, де він надавав невідкладну допомогу цивільному населенню та військовим. Потім він став хірургом на фронті в стрілецькій дивізії генерала Суржикова. Та після того, як місто потрапило в окупацію, до лютого 1942 року Вороний долікував поранених військових та вирушив до села Нова Водолага, де працював звичайним сільським лікарем.
Саме в воєнний період Юрій активно передавав свої знання колегам, зокрема, він поділився лікувальною практикою боротьби з травматичним шоком, методом нервового шва, способом стимуляції сполучної тканини за допомогою мікротрансфузії та проводив активні консультації в евакогоспіталях.
Після закінчення Другої світової війни його нагородили двома медалями за доблесну працю в роки війни та за перемогу над фашистами. Та цікаво, що відразу після отримання нагород уряд видав лікарю Вороному вовчий білет, який визначав його як неблагонадійного громадянина, відповідно, більше він не міг практикувати хірургію та навіть вести педагогічну діяльність в Харкові. Тож, він переїхав до Житомира, де в місцевій лікарні працював урологом. Потайки він продовжував робити наукові дослідження.
Піонера світової трансплантології перевели до столиці завдяки Платону Лукичу Шупику, з яким вони працювали разом в Харкові. Після призначення його на посаду завідувача відділення експериментальної хірургії в медичному інституті імені О. О. Богомольця. З 1961 року він працював в столичному науково-дослідному інституті переливання крові та екстреної хірургії. За все своє життя житель Києва не тільки провів десятки унікальних операцій, які врятували життя та написав 48 наукових досліджень.
Помер Юрій Юрійович Вороний 13 травня 1961 року у віці 65 років в Києві.