У спеку кияни надають перевагу випити стаканчик квасу. Цей напій багато хто любить тому, що він є смачним, безалкогольним та дешевим. Якщо зараз його можна купити лише у магазині, то раніше він продавався практично на кожній вулиці. Вважалося, що якщо хтось поспішав із банкою в авосьці, то точно привезли свіжий квас! Як він з’явився у Києві, як його пили в минулому і чому квас уже не продають у жовтих бочках далі на ikyyanyn.
Коли кияни почали пити квас та як його робили?
Цей напій з’явився за часів Київської Русі. Тоді кияни його робили в домашніх умовах і вживали частіше, ніж хліб. Найбільше вони цінували у цьому напої кислинку, тому що тоді ще не було оцту та лимонної кислоти. Приготуванням квасу займалися і багаті, і бідні. Його готували з хліба, сухарів, ягід, фруктів. Також додавали інші інгредієнти: родзинки, смородину, хрін. А заможні жителі міста могли дозволити собі використати корицю та імбир.
Вперше про квас згадується у 996 році у стародавніх літописах. Там було сказано, що князь Володимир Великий влаштував свято на честь закінчення будівництва Десятинної церкви. В той день всім киянам роздавали мед, їжу та квас.
Його пили не лише бідні та багаті городяни, а ще й церковнослужителі. У льохах київських монастирів та храмів завжди були бочки із прохолодним квасом. Також відомо, що у Михайлівському Золотоверхому монастирі була квасоварня, в якій ченці готували та пили квас.
Збільшення попиту на квас у XIX столітті
Торгівля завжди була прибутковою справою, особливо якщо на ринку з’являлося щось нове. Так, наприклад, популярність квасу стала стимулом для випуску інших безалкогольних напоїв у Києві.
У ХІХ столітті кияни вперше змогли скуштувати лимонад та інші фруктові напої. Їхнє виробництво здійснювалося на фабриці Неметті. Вона знаходилася в центральній частині міста — на Андріївському узвозі навпроти будинку видатного письменника Михайла Булгакова. Через деякий час власник обладнав приміщення під квасоварню. Історики стверджують, що Булгаков пив квас та інші напої. До того ж, там завжди були довгі черги. Щодня кияни приходили до квасоварні, щоб купити свіжий, смачний та недорогий напій.
Але за кілька років квасоварню знесли. Потім у тому приміщенні було облаштовано швейну фабрику, але потім будівлю остаточно знесли.
Де продавали і скільки коштував квас у радянські роки?
У СРСР квас почали випускати на заводах. 1965 року великі партії цього напою вперше надійшли у продаж. Їхнє виробництво здійснювалося на невеликому експериментальному заводі під назвою «Росинка». Спеціально для цього там був відкритий квасний цех, де регулярно відбувався випуск мільйонів літрів квасу. Після цього його розвозили у бочках-цистернах жовтого кольору по всьому місту. Їх чіпляли до вантажівок та везли до київських магазинів.
Свіжий квас завжди був затребуваним. Після того, як його привозили в точки продажу, мешканці Києва ставали в чергу, щоб його купити. Стакан цього напою продавали за 3 копійки, а за 6 копійок можна було купити півлітра. Іноді стаканчиків не вистачало на всіх бажаючих, тому їх обмивали водою із міського фонтану, а потім знову наливали квас. Кияни не лише пили його на вулиці, а ще й брали із собою додому. Вони приносили банки чи бідони, щоб набрати туди напій.
Квас можна було купити практично скрізь. Продавці торгували ним із самого ранку до вечора. Кияни, які проходили повз, часто зупинялися, щоб освіжитися та випити смачний напій. Квас був найбільш популярним у літній сезон, особливо коли на вулиці було дуже спекотно.
Чому на вулицях Києва перестали продавати квас у жовтих бочках?
На подив багатьох киян у період незалежності обсяги продажу квасу значно знизилися порівняно з минулими роками. На початку 2000-х років кожен українець у середньому випивав 2 л квасу на рік. Цей показник не відповідав звичним нормам виробництва квасу. Відомо, що за радянських часів людина випивала близько 18 л на рік цього напою, а в дореволюційні роки — 200 л. Також зниження попиту на квас було пов’язано з появою великої кількості конкурентів, які теж випускали безалкогольні холодні напої. Наприклад, солодка газована вода стала дуже популярною.
Кияни поступово припинили часто купувати квас на вулицях. Біля бочок вже не було великих черг, як раніше. Через це непроданий квас пропадав. Така ситуація у бізнесі була катастрофою для виробників. Продовжувати випускати квас у великих обсягах було економічно невигідно, тому на підприємствах закривалися квасні цехи. Як наслідок, у 2010 році бочки із квасом зникли з вулиць Києва.
Торгівлю квасом на вулицях заборонили працівники Київської міської адміністрації. Вони назвали дві причини, з якими це було пов’язано: по-перше, значне зниження попиту, а по-друге, невідповідність санітарним нормам. Справа в тому, що жовтим бочкам було вже багато років. Вони були не придатними для продажу квасу через те, що всередині накопичилося багато іржі, комах, а ще залишився осад від раніше налитого квасу. Крім того, санітарні норми порушувало радянське правило: «Стаканчик один для всіх».