А чи знали ви, що колись киян лікували майстри замість хірургів, а замість пігулок були рослини. Як формувалася медицина в Києві, читайте у нашому матеріалі на ikyyanyn.
Від костоправів – каменярів до лікарів
За часів стародавньої медицини кияни лікувалися у знахарів. Так, у Стародавній Русі розрізнялися костоправи, лікарі «очні», спеціалісти з грижі, з роздроблення й видалення каменів із сечових шляхів, з лікування ревматизму, геморою, венеричних хвороб, цілителі біснуватих, баби-повитухи, баби-цілительки дітей. Також знахарі та волхви лікували цілющими рослинами.
За часів князювання Володимира Святославича ( 978- 1015 рр)Київська Русь вийшла на новий етап медицини. Зокрема, в ті часи багато майстрів займалися лікувальною справою. Хтось спеціалізувався на лікуванні ран, а хтось на пусканні крові. Тоді таких фахівців називали рудомети. Також замість стоматологів були зубоволоки, які «замовляли» зубний біль різними засобами. Були окремі фахівці з лікуванні очей і так звані повитухи для допомоги породіллям. Для багатьох з них лікувальна справа була не основна робота, а додаткова. Із збільшенням населення стародавнього Києва, яке досягло 100 тисяч людей, зростав попит на медичну допомогу. Але лікували всіх тоді народні лікарі.
Разом з місцевими лікарями- при окремих княжих дворах, практикували і приїжджі медики з інших країн. Найчастіше з Заходу та Сходу. Вони показували столичним медикам різні засоби,які привозили зі своїх країн та брали наш досвід. Лікували, як правило, цілющими рослинами.
У 1020 – 1200 роках у Києві певних ремісників називали цехом хірургів. Кожний майстер міг мати учнів. Складні операції такі майстри проводили лише у присутності справжніх лікарів.
До речі, окремі народні лікарі допомагали киянам з вправленням вивихів та переломів. Існували в ті часи й виїзні хірурги. Вони їздили по різним населеним пунктам та пропонували свою допомогу.
Також в ті часи, було багато народних цілющих засобів. Наприклад, сиру печінку тріски використовували для лікування так званої курячої сліпоти, цинг лікували цибулею, часником та хріном, а коросту – дьогтем. Лікували хворих не тільки чоловіки, а й жінки. Але медичні послуги вчених лікарів надавалися лише заможним киянам. Звичайні містяни лікувалася у народних лікарів-ремісників,а жителі сіл отримували медичну допомогу у знахарів.
Монастирі замість лікарень
При монастирях і церквах, передусім у Києво-Печерському монастирі, були притулки для хворих та інвалідів. Деякі ченці піклувалися про хворих і лікуванню їх. В першу чергу замість ліків використовували молитви. Вже потім, лікували лікарськими засобами.
Проте при церквах та монастирях не було створено шкіл для підготовки лікарів. Людей лікували молитвами, іконами, мощами святих, святою водою.
Проте саме тоді з’явився лікар-священик. Також крім народних лікарів, виникли військові лікарі.Вони лікували князівські дружини і та князів.
Перші медичні книги
У стародавні часи на Київщині були книги медичного змісту. З них можна було дізнатися про лікування хвороб. Одна з найвідоміших таких праць – «Ізборник Святослава». Його переписали у 1076 році для сина Ярослава Мудрого Святослава. В книзі є поради, як лікувати шлунково кишкові розлади, шкірні хвороби, а також є опис онкології. Людей тоді пропонували лікувати медом, міддю, оцтом та припіканням залізом. Також були поради щодо правильного харчування та підтримки гарного настрою, який позитивно впливає на стан здоров’я.
Новий етап в медицині
У 1701 році за указом Петра І в місті було засновано Київську колегію. Згодом вона дістала титул і право академії та готувала медичні кадри, які потім йшли до медичних шкіл. До речі, за 14 років туди вступили багато киян. З 1802 року в академії було запроваджено курс медицина.
У ній тоді навчалися понад 1000 учнів.
При гуртожитку навчального закладу був в госпіталь, в якому жили та працювали ченці без дипломів про медичну освіту, але за їхніми рецептами в аптеках киянам надавали медичні засоби від тих чи інших хвороб. Вже на початку 19 столітті за наказом Лікарської управи ректорат академії вперше запросив дипломованого лікаря.
До речі, важливі дослідження в Києві були проведені засновником кафедри гістології, ембріології та порівняльної анатомії професором П. І. Перемежком. Він досліджував вікові зміни щитовидної залози, гіпофіза, селезінки, а також написав багато важливилих досліджень та справ.
Перший лікувальний заклад
Першим урядовим лікувальним закладом у Києві був військовий госпіталь, відкритий 1792 р. До цього в місті хворих приймав лазарет. Столичний госпіталь швидко стає великим лікувальним закладом. Правда умови тут були відверто погані. Палати були розміщені в казематах фортечних будинків. Медичного персоналу катастрофічно не вистачає. Доглядали хворих – один лікар і два фельдшери. В 1787 році в столиці побудували госпіталь на 50 ліжок.
А першу соматичну лікарню в місті для населення було відкрито в 1803 році на 20 ліжок. В 1811 році крім двох лікарень було вже акушерське відділення на два ліжка із штатною акушеркою. Кількість пологів там була дуже обмежена,
До речі, у річних звітах губернських лікарських інспекторів Київської губернії зазначається, що в повітових лікарнях речей, які повинні бути при лазареті, немає, а хворі лежать на соломі замість ліжок.
Також на Київщині лікарі в 1820 роках у листах писали про те, працюють у дуже важких умовах. В одному з листів значилося, що дах у лікарні у багатьох місцях пропускає дощ, який поливає хворих, від чого вони впадають часто в рецидив.
Розпад Російської імперії
Нова сторінка в історії столичної медицини почалася в 1917-1918 роках. Адже розпад Російської імперії приніс Україні на деякий час визволення від російського поневолення.
Основні етапи будування та розвитку вищої медичної школи у Києві – це перше десятиліття Радянської влади в країні. Було зроблено багато наукових розробок. Відбувся прорив у столичній медицині вже у післявоєнні роки. У 1950 –х відкривалися нові лікарні. Розроблялися нові медичні препарати ті лікувальні методики. Зокрема, одне з найголовніших – належить видатному столичному кардіологу М. Амосову. Він зміг замінити серцевий клапан без зупинки серця.
До речі, в жовтні 1982 року у столиці відкрився Національний музей медицини, що вважається одним з найбільших медичних музеїв не лише в Україні, але й далеко за її межами.
В закладі є унікальні документи, книги та медичне обладнання минулих століть. Можна побачити хірургічні інструменти та різні медичні прилади. Наприклад, ртутний апарат для вимірювання тиску. А під час екскурсії можна дізнатися цікаві факти про розвиток медицини в світі та Києві.
До речі, завдяки музейним колекціям та унікальним науковим відкриттям тогочасних професорів Олександра Вальтера, Володимира Беца та інших, він став відомим поза межами країни.
Свого часу ці відкриття прославили Київський університет та тогочасну медичну науку нашого міста. Завдяки своїй науковій унікальності та цінним експозиціям, музей отримав світове визнання. А чи знали ви, що з 1980- років саме він є членом Європейської асоціації музеїв історії медичної науки.
