Київ – це велике місто, дорогами якого щодня проїжджає сотні тисяч автомобілів. Але між ними вправно курсують тролейбуси. Орієнтовно з 2010-х років на маршрути активно почав виходити електричний транспорт моделі “Богдан”. Хоча напередодні киян обслуговували моделі, вироблені столичним конструктором Володимиром Векличем. Далі на ikyyanyn.
Новатор у сфері комунального транспорту
Володимир Пилипович Веклич не є корінним киянином. Він народився у 1938 році на Харківщині. Саме в Харкові він й здобув вищу освіту у місцевому інституті інженерів комунального транспорту. Згодом він отримує роботу у Київському трамвайно-тролейбусному управлінні, де йому доручають посаду головного інженера рухомого складу. З цього моменту починається становлення Володимира Пилиповича не тільки як спеціаліста, але і як науковця.
У 1963 році він спільно з колегами вирішив з’єднати два чеських трамвайних поїзди, щоб збільшити пасажиромісткість одного перевезення і при цьому розв’язати питання дефіциту водіїв. Досвід видався успішним. Тому зчеплення трамвайних поїздів почали практикувати в інших містах СРСР. Але тут варто зауважити, що перші спроби зчеплення на рейковому транспорті відбулися ще у другій половині 19 століття у США.
Наступним викликом Володимира Пилиповича було розв’язання питання збільшення пасажиромісткості на тролейбусних маршрутах. Звичайно, що ця ситуація є набагато складнішою, адже тролейбус їде по тій же дорозі, що автомобілі, а також йому потрібно постійно змінювати напрям руху на поворотах. Тобто зчеплення за “трамвайним” принципом не підходить. Над розв’язанням цього питання винахідник працював близько двох років.
Нарешті у 1966 році на маршрут виходить тролейбусний поїзд, який складався з двох тролейбусів моделі “МТБ”. Протягом наступних років Володимир Веклич разом з іншими конструкторами удосконалювали систему зчеплення. Принцип використання такого поїзда був досить простим, але при цьому економічно вигідним. У ранкові та вечірні години водій керував поїздом, а у денні години другу ланку від’єднували та відправляли на відстій.
Вже у роки незалежності України Володимир Веклич спільно з колегами розробили нові моделі тролейбусів (“ЮМЗ”), які обслуговували киян та містян інших регіонів України понад двадцять років.
Варто згадати, що Володимир Пилипович також працював над розробкою тролейбуса, який складався з трьох ланок. Але випустивши перший зразок на пробний маршрут, зрозумів, що для Києва транспорт такого виду не підходить. Тому зосередив свою діяльність на створенні швидкісних трамваїв. Такий різновид міського комунального транспорту він побачив закордоном і вирішив запровадити цей досвід у Києві.
Людина багатьох талантів
Створений тролейбусний маршрут Володимир Веклич взяв за основу під час написання кандидатської дисертації, яку захистив у 1970 році. Але на цьому його наукова діяльність не завершується. Працюючи над розробками у сфері діагностики рухомого складу для безрейкових транспортних засобів, він написав докторську дисертацію, яку було захищено у 1991 році.
Окрім того, Володимир Пилипович є автором понад 65 наукових праць, серед яких є також дві книги та 17 винаходів.
Також кілька десятків років він був головним редактором фахового періодичного видання у сфері міського транспорту.
Його діяльність не обмежувалася лише територією Радянського Союзу. З 1967 році він входив до складу Міжнародного союзу громадського транспорту, представляючи нашу державу.
Також неодноразово був депутатом районних рад у місті Києві. При цьому він завжди очолював постійні комісії у сфері благоустрою.
Винахідник був досить ерудованою та інтелігентною людиною. Знав німецьку мову. У коло його друзів входили відомі письменники та артисти.
Помер Володимир Веклич 10 серпня 1993 року.