Для когось таксі — це дороге задоволення, а для деяких лиш спосіб пересуватися містом. У ХХІ сторіччі кияни звикли до “Bolt”, “Uklon”, “Uber” й встигли забути про таксі “Панда” чи “838”, які потрібно було замовляти через телефонний дзвінок. А чи знали ви, що перше таксі в Києві виникло у ХІХ сторіччі? Про розвиток системи столичного таксі — далі на ikyyanyn.
Кучер Павла Демидова — засновник столичного таксі
В архівах ми знайшли інформацію, що перше таксі зʼявилося ще у XVII сторіччі в Лондоні та Парижі. В Англії у 1635 році парламентом було легалізовано такий вид діяльності, а водіям видавали ліцензії. Столиця України не відразу підхопила тренд на новий транспортний засіб, а деякі кажуть, що тут взагалі не чули про англійське таксі.
Подейкують, що в Києві умовне таксі зʼявилося тоді, коли один з візників вирішив підвезти пасажира за символічну плату. На жаль, невідомо точної дати, місця й імен, які повʼязані з моментом появи першого таксі. Але києвознавець Дмитро Малаков вважав, що кучер відомого міського голови Павла Демидова перший перевіз пасажира за тарифом.
Столичні кучері масово ставали підприємцями після відставки міського голови
У 1870 році Павло Демидов став мером столиці, проте, через пару років, пішов у відставку через погіршення стану здоровʼя. За віддану та чесну службу міський голова подарував своєму візнику конюшню з жеребцями, а він, своєю чергою, почав займатися перевезенням пасажирів за тарифами.
Мережа кучера Демидова не була такою досконалою та великою в порівнянні з компанією Дмитра Короткова, який теж в минулому колись був кучером. Компанія Короткова розташовувалася в районі Лукʼянівки на сучасній вулиці Дмитрівська. Коли царська родина приїжджала до Києва, то їх карети обслуговували у Дмитра Короткова, адже це була найпрестижніша перевізна компанія Києва, де була сотня коней, власна кузня і майстерня.
Тарифи таксі були нефіксовані й залежали від стану доріг, погодних умов тощо. В середньому, з візником можна було домовитись поїхати на однокінній бричці від вокзалу до головної вулиці за 40-50 копійок, а от парокінна коштувала вже 80-90 копійок. Такі тарифи були космічними для більшості киян, адже за 90 копійок можна було придбати 18 буханок хліба або три рази сходити в ресторан.
Про некомфортні поїздки на комфортних дорогах та розряди таксі
На початку ХХ сторіччя влада столиці почала обкладати дорогу в місті бруківкою. Тодішні таксі були не готові до модерних доріг, адже металеві колеса на бричках робити забагато шуму й поїздки були загалом менш комфортними. Через велику кількість скарг на шум від містян, влада наказала таксі перейти на гумові колеса. Звичайно, що це обурило чимало кучерів, адже гумові колеса були недешевим задоволенням, проте, більш ніж половина візників поставили гуму.
У 1902 році влада розділила таксі на два розряди: до першого розряду відносили екіпажі з гумовими колесами, а до другого з металевими. Перший розряд мав право підвищити тарифи перевезень містом на 25%, а другий продовжував їздити за старими цінами.
Київська влада вважала, що такий крок мав позитивно вплинути на швидкість проведення реформи, та натомість водії навпаки почали влаштовувати масові протести. Кульмінаційним моментом стало те, коли до Києва завезли московські карети з сідлом на пружинах, гальмами та лічильниками тарифу поїздки, а навіть пара коней не могла підняти такий екіпаж по Андріївському узвозу.
У березні 1910 року в міській думі вийшов наказ про переобладнання всіх екіпажів згідно з московськими стандартами, а з 1 квітня 1913 року старий формат бричок було заборонено і введено новий тариф на перевезення:
- З 7:00 до 24:00 за перші 15 хвилин 50 копійок, а кожні наступні 5 хвилин за 10 копійок. Одна година їзди коштувала 1 карбованець 50 копійок;
- З 24:00 до 7:00 за перші 15 хвилин 65 копійок, а за одну годину 1 карбованець 80 копійок.
Однокінні перевізники мали дещо інші тарифи:
- З 7:00 до 24:00 за перші 15 хвилин 25 копійок, а за одну годину 75 копійок;
- З 24:00 до 7:00 за перші 15 хвилин 35 копійок, а за одну годину 1 карбованець.
Згодом влада вирішила, що тариф буде рахуватися за лічильником водія й одна верста (трохи більше ніж один кілометр) буде коштувати 50 копійок для парокінних візників і 25 копійок для однокінних.
1 квітня 1913 року відбувся розпуск таксі, увʼязнення кучерів та масовий страйк
Щойно закон про переобладнання таксі за московськими стандартами став чинним, всіх, хто не переобладнав екіпажі зупиняли на вулиці, коней відпускали, а кучерів переслідували. Деяким водіям вдалося втекти, а деякі потрапили за ґрати. Впродовж 2 тижнів в столиці відбувався страйк, який вчинив чимало наслідків для міста, тож влада відмовилась від своїх забаганок на користь цілісності Києва.
Поява автомобілів в таксі та про “понти по-київськи”
Наприкінці 1913 року до Києва завезли перші автомобілі для таксі марок “Ford”, “Renault”, “Lorraine-Dietrich”. Машину таксі легко було відрізнити, адже на ній був чорно-білий шаховий логотип. Таке таксі могли дозволити собі тільки заможні люди, адже одна година їзди таким транспортом по Києву вартувала 1 рубль 10 копійок, та навіть захмарні ціни не налякали киян і всі хотіли спробувати такий вид транспорту. Щоб підкреслити статусність, водії вдягали класичні костюми й у вільний час постійно натирали машину до блиску.
Коли настала Перша світова війна екіпажі з каретами повністю зникли, а перші автомобілі столиці передавали на військові потреби.
Табу на таксі в СРСР
Перетік Першої світової війни у громадянську війну столичній владі було зовсім не до таксі, адже столична влада займалася новим економічним устроєм. 14 квітня 1919 року більшовики зупинили рух цивільного автомобільного транспорту через брак палива й відкрито автопарк з елітними конфіскованими автівками.
У 1934 році в СРСР почалося власне виробництво автомобілів на Горьківському автомобільному заводі й до столиці завезли 8 нових автомобілів “ГАЗ-А”. У 1936 році в СРСР встановили єдиний тариф на таксі й один кілометр їзди по місту коштував 80 копійок, а поза містом й в нічний час 1 карбованець 20 копійок. До Другої світової війни на таксі пересувалися лиш чиновники та працівники партії, машини бронювали за декілька днів до поїздки, а маршрути були переважно до вокзалу.
1956 рік — перша служба таксі в радянській столиці
Система таксі в Києві стала досконалою тільки у 1956 році, коли було створено диспетчерську службу, а автомобільний склад постійно поповнювався новими моделями “Волга М-21”. Машини таксі були укомплектовані таксометрами, а на кузові був власний логотип. Замовити таксі можна було за єдиним номером й за такою системою таксі в столиці працювало приблизно до 2010 року.
Найбільшої популярності таксі в столиці здобуло у 1970-х роках, коли рівень якості життя населення покращився. Тариф таксі був 20 копійок, а бронювання авто коштувало один карбованець й такі ціни були до 1991 року.
Про те як мобільні застосунки замінили диспетчерське таксі
Після 2020 року кияни масово почали користуватися службами таксі “Bolt”, “Uklon”, “Uber”, а диспетчерськими службами майже перестали користуватися. Мобільні застосунки запустили в столиці у 2016 році, не всі кияни відразу перейшли на таке таксі через те, що воно було дорожчим на 30%. Та згодом ціни стали однаковими, а комфорт поїздки став однією з головних цінностей серед киян.