За радянських часів кияни обожнювали відпочивати в ресторанах. І хоча їх обраховували та сервіс був невтішним, мешканці столиці на все заплющували очі. Ми розкажемо про ціни, обслуговування та про те, що любили замовляти кияни. Далі на ikyyanyn.
Ресторанний бум у 60-ті
З кінця 60-х років у столиці розпочався справжній ресторанний бум. Будувалося багато нових закладів, які поєднували національні традиції з радянськими стандартами. Наступна хвиля почалася в 70- х роках. До середини 80-х у столиці працювало 49 ресторанів. Заклади поділялися на 4 категорії.
Перша, друга, «люкс» та «вища». Різниця між ними була в кількості страв, посуді, інтер’єрі та зовнішньому вигляді персоналу. Наприклад, в закладі категорії «люкс» у меню мало бути 49 різних страв і закусок та кришталевий посуд. Другої – не менше 23 страв та скляний посуд.
Гонитва за столиками
У часи СРСР в столиці було небагато ресторанів. Зокрема, в 1962-му році у Києві було всього дванадцять ресторанів, хоча тут мешкало близько мільйона громадян. Тож столиків у закладах катастрофічно не вистачало. У вихідні дні доходило до абсурду через величезні черги та прискіпливий face control, кияни намагалися прорватися до столику. При цьому на вихідні та у святкові дні заклади приймали відвідувачів за скороченим графіком. Гості стукали в закриті двері, де було зазначено, що «місць немає». Виходив швейцар, який оцінював платоспроможність клієнта. Для цього швейцару потрібно було дати гроші – купюру в розмірі 3- 5 рублів, інакше не пропустить. Наступний крок – домовитися із офіціантом, скільки йому дадуть чайових. Якщо всіх все влаштовувало, то в залі зі столиків прибирали табличку «резерв».
Що замовляли кияни
Гостей поділяли на категорії. Перша – хто допомагав виконати план. В основному, це були великі компанії, які щось святкували. Зазвичай вони замовляли відбивні, курчат табака, язик відварний під хріном, котлети по-київськи, ікру, червону рибу та коньяк чи горілку. Закохані парочки– теж був вигідний варіант, бо чоловік, який хотів справити враження на жінку, не скупився. Друга категорія відвідувачів – просто займала місце за столиком. Зазвичай, вони замовляли салат та бокал вина, сидячи понад годину. Таким людям були не раді і показували, що їм пора вже йти.
Скільки коштувало відпочити в ресторані
Усе залежало від голоду гостей та категорії ресторану. У недорогому закладі у великому колі друзів можна було поїсти та випити на 5 рублів на людину. Наприклад, столичний салат коштував один рубль шістнадцять копійок, курчати табака з гарніром – один рубль двадцять дев’ять копійок, морозиво з начинкою – тридцять п’ять копійок, відварний телячий язик з гарніром – обходився в 51 копійку.
Алкоголь коштував відносно недорого, але багато відвідувачів намагалися приносити із собою. Зокрема, 100 грам горілки обходилося в один рубль двадцять копійок, а тризірковий коньяк в два рублі та три копійки.
Випивку ховали від офіціантів
Тож спиртне відвідувачі закладів купували в магазині і намагалися непомітно принести в ресторан. Оковиту тишком- нишком розливали під столом, стежачи, щоб не побачив офіціант. Так багатьом вдавалося зекономити, щоб не переплачувати. Крім того, часто в заклади приносили сильно розведені спиртні напої. Кияни розповідали, що замість 40 градусів в горілці було близько 20.
Чайові під забороною
Брати гроші за обслуговування заборонялося. Прізвища тих, хто нехтував цим правилом, в 1970 –х роках публікували в газетах. Крім того, офіціанта могли звільнити з роботи. Щоб не ризикувати, працівники закладів просто обраховували гостей. Зокрема п’яних відвідувачів.
А які ще цікаві факти ви знаєте про столичні ресторани, що працювали за радянських часів? Пишіть в коментарях.
