Столичні ресторани в радянські часи: як відпочивали і що замовляли кияни

30. April 2021 Katerina Krasovska

За  радянських  часів кияни обожнювали відпочивати в ресторанах. І хоча їх  обраховували та сервіс був невтішним, мешканці столиці на все заплющували очі. Ми розкажемо про ціни, обслуговування та про те, що любили замовляти кияни. Далі на ikyyanyn.

Ресторанний бум у 60-ті

1

З кінця 60-х років у столиці  розпочався справжній ресторанний бум. Будувалося багато нових  закладів, які  поєднували національні традиції  з  радянськими стандартами. Наступна хвиля почалася в 70- х роках. До середини 80-х у  столиці працювало  49 ресторанів. Заклади поділялися на 4 категорії.

Перша, друга,  «люкс» та  «вища».  Різниця між ними була в кількості страв, посуді, інтер’єрі  та зовнішньому вигляді персоналу.  Наприклад, в закладі категорії  «люкс»  у меню мало бути 49  різних страв і закусок та кришталевий посуд. Другої – не менше 23 страв та скляний посуд.

Гонитва за столиками

У часи СРСР в столиці було небагато ресторанів. Зокрема, в 1962-му році у Києві було всього дванадцять ресторанів, хоча тут мешкало близько мільйона громадян.  Тож столиків у закладах катастрофічно не вистачало. У вихідні дні доходило до абсурду через величезні черги та прискіпливий  face control, кияни намагалися прорватися до столику. При цьому на вихідні та у святкові дні заклади  приймали відвідувачів за скороченим графіком.  Гості стукали в закриті двері, де було зазначено, що  «місць немає».  Виходив швейцар, який оцінював платоспроможність клієнта. Для цього швейцару потрібно було дати гроші – купюру в розмірі 3- 5 рублів, інакше не пропустить.  Наступний крок - домовитися із офіціантом, скільки йому дадуть чайових.  Якщо всіх все влаштовувало, то в залі зі столиків прибирали табличку «резерв».

Що замовляли кияни

1

Гостей  поділяли на категорії. Перша – хто допомагав виконати план. В основному, це були великі компанії, які щось святкували.  Зазвичай вони замовляли відбивні, курчат табака, язик відварний під хріном, котлети по-київськи, ікру, червону рибу  та коньяк чи горілку. Закохані парочки– теж був вигідний варіант, бо чоловік, який хотів справити враження на жінку, не скупився. Друга категорія відвідувачів -  просто займала місце за столиком. Зазвичай, вони замовляли салат та бокал вина,  сидячи понад годину. Таким людям були не раді і показували, що їм пора вже йти.

Скільки коштувало відпочити в ресторані

Усе залежало  від голоду гостей та категорії ресторану. У недорогому  закладі у  великому колі друзів можна було поїсти та випити на 5 рублів на людину. Наприклад,  столичний салат коштував один рубль шістнадцять копійок, курчати табака з гарніром – один рубль двадцять дев’ять копійок, морозиво з начинкою  - тридцять п’ять копійок,  відварний телячий язик з гарніром  - обходився в 51 копійку.

Алкоголь коштував  відносно недорого, але  багато відвідувачів намагалися приносити із собою. Зокрема, 100 грам горілки обходилося в один рубль двадцять копійок, а тризірковий коньяк в два рублі та три копійки.

Випивку ховали від офіціантів

Тож спиртне відвідувачі закладів  купували в магазині і намагалися непомітно принести  в ресторан. Оковиту  тишком- нишком розливали під столом, стежачи, щоб не побачив офіціант.  Так багатьом вдавалося зекономити, щоб не переплачувати.  Крім того,  часто в заклади приносили сильно розведені спиртні напої. Кияни розповідали, що замість 40 градусів в горілці було близько 20.

Чайові під забороною

Брати гроші за обслуговування заборонялося. Прізвища тих, хто нехтував цим правилом, в  1970 –х роках публікували в газетах. Крім того, офіціанта могли звільнити з роботи. Щоб не ризикувати, працівники закладів просто обраховували гостей. Зокрема п’яних відвідувачів.

А які ще цікаві факти ви знаєте про столичні ресторани, що працювали за радянських часів? Пишіть  в коментарях.